Всі події та персонажі є вигаданими, будь-який збіг – чиста випадковість. Автор не мав за мету жодним чином і будь-кого образити.
Дійові особи:
# Натовп — біомаса, що існує сама собі та й годі, керована зовнішніми катаклізмами, а ще Актівісткою-подстрєкателькою. Іноді з біомаси вилущуються окремі індивіди, що повторюють слова та фрази вождя, аби підтримати життєздатність та ентузіазм біомаси.
# Актівістка-подстрєкатєль – власне, і є вождем біомаси, істота, що існує як в біомасі, так і поза нею. Має власну думку, але водночас вразлива стороннім впливам. Вона ж — головний ідеолог натовпу.
# Репортер — особа, що раптово з’являється в найгарячіших осередках міста. При собі завжди тримає телефон з мощьним ліхтариком та потужною відеокамерою. Один з опонентів мера.
# Мер — майже головна людина в місті. Бургомістр. Постійно отримує пі*дюлєй від містян, активістки, репортера та інших. Зазвичай перебуває в шоці від проісходящєго.
# Секретар — ще один антогоніст мера. Спеціаліст з бетону та заліза, але ніфіга не тямить в алхімії тієї суміші, тому при першій же нагоді розпитує мера про залізобетон.
# Помічники мера — з’являються там, де тусується мер. Відповідають за нього на питання, в яких той некомпетентний, не знає, не розуміє, не хоче відповідати, втомився відповідати і т.д. В їхні обов’язки також входить перебирати на себе частину пі*дюлєй, що надходять мерові письмово та усно.
# Джейсон Борн – той, що ставить ультиматум.
# Корєш Джейсона Борна — чувак у кепці з «Каліни», який має авто.
Біля під’їзду багатоповерхівки в одному зі спальних районів міста зібрався натовп. Він гуде, гомонить і потроху ворушиться. Якщо поглянути на нього з висоти 9-го поверху, то нагадуватиме висохлий коров’ячий «пляцок», який облюбували і вже жваво в ньому порпаються мухи, жуки та інша жива дрібнота. За крок від натовпу з бундючним виглядом стоїть Актівістка-подстрєкатєль. Її очі волого поблискують.
Актівістка-подстрєкатєль: — Шановні! Потрібна обсєрвація!
Натовп: — Обсєр…шо?
Актівістка-подстрєкатєль: — Обсєрвація, шляк би вас трафив!
Натовп: — А, да, обсєрвація!
Індивід з натовпу: — Еврібаді камон тугезер! ОБ-СЄР-ВА-ЦІ-Я! ОБ-СЄР-ВА-ЦІ-Я!
Натовп та Актівістка-подстрєкатєль: — ОБ-СЄР-ВА-ЦІ-Я!!!
З’являється репортер.
Репортер: — Шо тут таке? Мер опять вс*ався?!
І починає світить мощьним ліхтариком та знімать прямий ефір.
Актівістка-подстрєкатєль: — Ми хочемо, щоб нас почули!
Репортер: — Як бачите, шановні пані та панове, мер опять ні*єра не робить, народ бунтує, містяни вже втомились, шо вапщє праісходіт в цьому місті?!!
З’являється мер.
Мер: — Шо тут в біса відбувається, шо за незаплановані збори? Шо за мітінг, я вас питаю? Шо опять не так?!
Репортер: — От бачите пані та панове, мер опять нічого не панімає. Немає ґазди в місті!
Актівістка-подстрєкатєль: — Ми хочемо щоб нас почули!
Мер: — Всьо, я – тут, я слухаю, я весь во вніманії. Кажіть. Жалійтеся. Жуйте соплі.
Актівістка-подстрєкатєль: — Ви розумієте пане мере…
Хтось із натовпу: — Порш панамееейра, холєра, порш панамейра… ( наспівує)
Актівістка-подстрєкатєль: — У нас тут, в нашому будинку, є «контактна» особа.
Мер: — Шо за контактна особа? На*ріна з нею контактували? Хто контактував?
Актівістка-подстрєкатєль: — Хворий на коронавірус
Мер: — Хто?!
Актівістка-подстрєкатєль: — Її чоловік.
Мер: — Чий?
Актівістка-подстрєкатєль: — Її.
Мер (розлючено): — Хто така, б*ять!
Репортер: — Опять мер нічого не розуміє… Всьо як завжди…
Мер: (знову роздратовано): — Де помічники?!!
З’являються двоє помічників.
Помічники (до мера): — Не хвилюйтесь, щяс всьо розрулім; (до Актівістки-подстрєкатєльки): — Шо сталося?
Актівістка-подстрєкатєль: — Сусідка з нашого будинку… Ми хочемо її ізолювать.
Помічники (розгублено): — Нахєра?!
Актівістка-подстрєкатєль: — Шоб ми нормально спали!
Помічники: — То йдіть собі й лягайте спать!
Актівістка-подстрєкатєль: — Поки вона тут — не підемо!
Натовп: — Не підемо-о-о-о-о!
Мер: — Вона шо хвора?
Актівістка-подстрєкатєль: — Ні.
Мер: — То навіщо її ізольовувати?
З’являється Секретар.
Секретар: — А шо таке залізобетон?
Мер (налякано): — Ой, ку*ва, налякав як! Іди на*єр звідси, тут обсєрвація!
Секретар: — Б*ять, шо ж то за залізобетон?!! (зникає)
Актівістка-подстрєкатєль: — В ізолятор. Ми хочемо її – в ізолятор! Шо хіба не можна було ото виділити одну кімнатку?
Мер: — В ізолятор здорову людину?!
Актівістка-подстрєкатєль: — Ну, да!
Натовп: — Ну, да-а-а-а-а!
Мер (сам до себе): — Нада перекурить (дістає айкос)
Репортер: — О, він ще й курить… Всьо пропало, нема ґазди в місті!
Помічники (до мера): — Може, ну, їх на*єр? Викликаєм «швидку» та й росходимось. То бесполєзно. Це демократія. Влада більшості, як не як.
Мер: — Ой, всьо, викликайте кого хочете. То вже майже ніч на дворі. Якого х*ра ми тут взагалі стоїмо?
Джейсон Борн (з натовпу): — Карочє так. Або ви її звідси забираєте, або ми перекриваєм дорогу!
Натовп: — Маладєц Джейсон, красава!
Джейсон Борн (відчувши свою силу, мощь та підтримку біомаси): — І під’їзд нам продезинфікуйте хімікатами всякими!
Мер: — Шо?! Дорогу перекриєте? А шини палити будете?
Джейсон Борн (з блиском в очах): — А шо можна?
Мер з Помічниками в один голос: — Не можна б*ять!!!
Мер: — Викликайте швидку!
Помічники викликають «швидку».
Джейсон Борн з цікавістю розглядає колеса автівки. Корєш Джейсона Борна підозріло зиркає на нього.
Актівістка-подстрєкатєль (кокєтліво): — Я піду передам цю радісну звістку сусідці!
Зникає за дверима під’їзду, з якого через деякий час чути шарпанину, лунають матюки, чути виляски ляпасів. Актівістка-подстрєкатєль виходить з під’їзду, її пика трохи спухла, щока — червона.
Актівістка-подстрєкатєль (полегшено зітхаючи зі сльозами на очах): — Вона погодилась. Ура, товаріщі!
Репортер: — Ось тільки так воля народу і здобувається на перемогу!
Репортер зникає. Натомість чути громогласний і потужний хор з натовпу: — Ура!!!
Бог зна звідки починає лунати і набирає гучності приспів із композиції «My way» у виконанні Френка Сінатри. Камера репортера повільно віддаляє «картинку» від щасливого натовпу і вже блукає хаотично панорамою нічного міста. Міста, в якому і весело, і страшно жити.
Павло Ісаченко
