Вранішньою кава тільки й буває, та й то не завжди. Всі пізніші спроби причаститися цим дивним наркотиком – то лише спроби. Психоз, невроз, суєта, марнота. Бо справжній кавовий протокол вимагає глибокого внутрішнього й бодай мілкого зовнішнього усамітнення. А де ти його в лиха візьмеш, як не раннім-рано поранесеньку, коли ще всі сплять, усе спить, сонно потягується навіть твій бувалий шлунок. Оце на такий шлунок найкраще пити гарячущу міцну свіжу каву.
Що, ви уникаєте надто гарячої кави? Боїтеся обпекти язика? Не слухайте дієтологів і навіть власного нездорового глузду. Систематична поспішність, недовіра до сигналів власного організму, звичка до рецептів і правил – все це породило й закріпило в вас незрозумілий і необґрунтований страх перед усякою нагодою отримати безцінний досвід і безкоштовну насолоду.
Каву можна пити як завгодно гарячою, бо її температура завжди нижча, ніж 100 градусів. Деяких інших напоїв це не стосується (киплячого молока, розплавлених металів тощо), а каву можна. Просто майте терпіння й навчіться сьорбати її малесенькими дозами, впереміш із повітрям (це ще один резон для усамітнення); якщо й це страшно, тримайте в роті якийсь буферний харч – шматок коржика, оселедця чи цибулини, що кому смакує.
Взагалі, пити каву на порожній шлунок без харчових добавок – нерозумно. Це вже ознака якогось переляку чи іншого неврозу. А тут конче потрібна душевна рівновага. Мені, наприклад, дуже імпонує м’який, спокійний початок дня, і цьому ідеально сприяє уважний, неспішний початок кавового процесу. Саме тому, коли п’єш каву, не слід вичухувати блоху або ловити мух. Мухи, а тим більш осінні, сонні й безцеремонні, особливо небезпечні. Я ж чого взявся писати оцю розвідку. Не далі як щойно вранці, допиваючи каву, не витримав і спробував убити вкрай нестерпну муху. Муха таки втекла, бо ще не ввійшла в зиму, а моя кава ще не наповнила пломенем мої біцепси, отож я перевернув залишок кави на стіл і під стіл, і трохи навіть зажурився. Але не надовго. Згадав, що горе, розділене з друзями, це пів горя – і оце заходився писати.
Певна річ, гарна кава – це ще й гарна медитація. Правда, хто яку медитацію сповідує. Медитують ПРО, медитують НА, медитують НАД, а дехто, можливо, й ПІД. Медитують на статуетку Будди, на свічку, медитують про світову війну, про Химині кури… Я от сьогодні медитував про сусідські гуси. Онде вони на великій огородженій території, на них саме собою зупиняється око, коли п’єш каву. Вони вже виросли, вони такі гарні й поважні, аж якась таємна сила вабить мене до них. Я навіть одного разу був підійшов до них ближче та й стою собі, без будь-яких намірів, просто милуюсь. За якийсь час ізсеред них виокремився серйозний гусак, зробив кілька кроків у мій бік, зупинився й виголосив:
– Ґаґн.
Я зрозумів. Мені нема чого там стовбичити, і я шанобливо подався до крамниці по хліб. Треба ж розуміти. Осінь у гусей це дуже напружений сезон, мовою нашої влади – переломний. Їм літати охота. Тисячі й тисячі літ мільйони їхніх предків і родичів знімались у цей час на зміцнілі, дужі крила й линули десь у вирій, не дуже навіть розуміючи, куди й навіщо. Їх вів могутній, набагато розумніший за них інстинкт, і все було так гарно, так добре, що навіки зафіксувалося в їхній стратегічній пам’яті як must fly.
І он вони вже шикуються в якийсь свій порядок, і з гучними криками біжать вищипаним майданом, і злітають у повітря – але лиш на кілька секунд… Зледащілі крила не можуть утримати поважних, жирних власників і бережливо опускають їх знову на землю. Жаль, не вдалося полетіти. Але нічого. Щасливі, посвіжілі гуси, підбадьорюючи й підхвалюючи один одного («Ось наступного разу ми таки неодмінно…»), прямують до великого корита, куди їхній хазяїн вже насипає смачну свіжу дерть. Дерть останнім часом стає щодень поживнішою, що їх дуже втішає й наповнює оптимізмом…
Найскладніша частина кавового кайфування – його закінчення. Добре, коли на цей момент нагодиться осіння муха. Навіть падлюча. Вона непомітно відверне тебе від гірких дум і перемкне на бурхливе сьогодення, де є свої пригоди, колізії, радощі, страхи, подив і досвід. Я бачив колись у лікарні чоловіка, який з того обурення сповнився такою рішучістю, що скрутив газету й поліз на табурет, щоб убити муху, яка переможно всілась на сволоку. Він упав з табурета, зламав двоє ребер, з чим і потрапив у пульмонологічне відділення.
Мухи часом спричиняють переломні події в нашому житті. Та все одно. Пиймо каву, поки є. І не біймося радіти.
Василь Триліс
