Олеся Білоцвіт народилася на Чернігівщині 26 лютого 1980 року. Закінчила природничий факультет Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Відзначена на міжнародному літературному конкурсі «Гранослов». Видала збірки віршів «Скрипка Часу», «Стихія Сонця», «Передчуття наближень», «За силуетом слова».
Член Національної спілки письменників України. Працювала педагогом у Прилуках – у рідній школі № 6. Нині мешкає в Австралії. У Олесі підростають двоє синів. Свої почуття й відчуття вона вкладає в поетичні рядки. Розлука для неї – це випробування на честь, вірність і любов.
Дощі з України
М. С.
Ще сонце випалить сліди,
котрі залишимо з тобою.
Не зупиняйся, ти іди,
а я хвилиночку постою
посеред спеки, що була,
яку змива раптова злива.
Я не випрошую тепла –
погода в Мельбурні мінлива.
Така ж мінлива, як вода,
в безмежнім лоні океану.
Вже день злетів! А ніч гойда
розлуку з домішком туману.
Отак і нас життя гойдне,
не поспитавши, що й до чого,
лишивши вічне і земне
за ширмою дощу сліпого,
що з України долетить
і втішить срібною журою.
Ти йди, іди!.. А я ще мить
посеред радості постою…
* * *
Крізь подих злинялих фраз,
крізь дотик їх рук незримих,
спитай мене щось про нас,
ще ж вечір не грюкнув дверима.
Мембрани зірви з надій –
оголиться пам’яті стрижень.
Але повернутись зумій
з гіпотез усіх наближень.
Столиці серця
Як стрінуться наші очі,
як обручем стануть руки –
я вас відпустити не схочу,
Прилуки мої, Прилуки!
Я з вами була доросла,
наївна і глибоко-юна.
Дитинство, піском поросле,
уже засипають дюни!
Емоції Щастя й Вітру,
терпкої Любові і Світла…
Я сльози невидимі витру,
я так на цю зустріч бігла!
Олеся БІЛОЦВІТ
