Одного разу Діоген Синопський прийшов на лекцію з філософії до поважного філософа і почав голосно їсти тараньку. Лектор-філософ спочатку невдоволено дивився на цей акт недоречної гастрономії, а потім не стерпів і звинуватив Діогена у зриві його лекції. На що Діоген незворушно відповів: чого варта твоя філософія, якщо с*ана таранька здатна її зіпсувати?!!
Мене трохи дивує в котрий бік зсовується загальний дискурс боротьби за права людини, фемдискурс, права ЛГБТ та інше з цього табору. Дуже здорові та чіткі суспільні рухи перетворюються на нові релігії, критикувати які чи казати щось всупереч викликає обурені зойки замість конструктивної дискусії. Ну, чисто образа почуттів віруючих.
Мене трохи дивує, що фемінізм та громадянський активізм перетворились на величезні фортеці, масштабні укріплені бастіони, за стінами яких знайшли прихисток безліч відверто ї*анутих людей. І, співпадаючи ідейно, знайшли спосіб легалізувати свою ї*анутість. Які, використовуючи безперечно світлі та правильні стіни вищеназваних концепцій, просто переслідують свої власні інтереси та зводять рахунки із соціумом, отримавши нарешті спосіб помститись за персональні невдачі.
Концепція позитивної дискримінації, коли вона допустима з терапевтичною метою, щоб вирівняти шанси – дійшла до такої межі, що будь-який діалог стає неможливим, а будь-які спроби це обговорити автоматично тавруються як дискримінація.
Це все перетворилось на запалений болючий прищ, якого навіть не можна торкатись. Коли я читаю загальний зріз думок через останні події, про гендерно сегреговані вагони і т.д. – у мене волосся стає дибки. І мені дуже пече включитись до дискусії і щось написати, але я стримуюсь всіма силами. Витираю написане наполовину і закриваю вкладку. І їм свою тараньку…
Володимир Гевко
