Я побачив цю молоду пару закоханих молодих людей в нашому храмі, зранку. Вони, одягнуті в яскраві сорочки-вишиванки, аж сяяли. Я запитав їх: «А звідки ж ви такі красиві?». «А ми сьогодні тут вінчаємось!»,– відповіла вона. Він Олександр — воїн! Двадцятирічний лейтенант, на московсько-українській війні.
Через коронавірус усі ми мало рухаємося, сидимо за компом цілими днями. Згадала у цьому зв’язку Данила Мордовцева або ж Мордовця чи Сліпченка (зміна прізвища відбулася після того, як предків Данила, козаків Сліпченків, що були «мазепинцями», поробили кріпаками, але були вони людьми діяльними, тож стали вільними і зайнялися комерцією, брати Данила торгували зерном).
Одного разу Діоген Синопський прийшов на лекцію з філософії до поважного філософа і почав голосно їсти тараньку. Лектор-філософ спочатку невдоволено дивився на цей акт недоречної гастрономії, а потім не стерпів і звинуватив Діогена у зриві його лекції. На що Діоген незворушно відповів: чого варта твоя філософія, якщо с*ана таранька здатна її зіпсувати?!!
Історія цих давніх фото сягає не 1918 року, а 1988-го. Журналісти редакції відзняли їх у віддалених селах лісистої Чернігівщини. Якраз тоді кремлівські вожді щосили старалися реанімувати міфічні цінності «розвинутого соціалізму»… Оці немічні бабусі-сіроми колись були юними, чепурними і життєрадісними. Працювали звичайно ж у колгоспі, звичайно ж, доярками або рабинями в рільничих ланках за бідацькі трудодні. У народі про таку дику форму соціалістичної експлуатації навіть гуляв шестивірш:
