До сеї вулиці стольного середмістя маю особливий респект. На ній, тодішній вулиці Леніна, мостилися наші студентські будні, тут стиралися підошви нашого нехитрого взуття: лопотіли розпеченим бетоном, брьохали калюжами і заметами, ковзали підступним ожеледдям… Сюди заледве не щотижня бігав з нашого Жовтого університетського корпусу до магазину “Поезія”, на ріг Лєніна і Пушкінської, – по свіженькі видання.
І тут-таки одного разу усміхнулася й мені конозиста пані фортуна: придбав свіженький том «Істини» Бориса Олійника і – диво з див! – стрів самого поета, про що той посвідчив на книжці власноручним автографом. На жаль, саме того автографа показати тепер не можу, бо за кілька днів книжка щезла – цупанув, кажуть, старшокурсник, який, до речі, нині теж у поетах ходить.
Ви не повірите, але жив-був тоді отой магазин саме в домі, про який мова у книжці Таїсії 
Шаповаленко. У колишньому готелі Григорія Гладинюка, нині осідку шанованого Укрінформу.
Дослідження Таїсії Шаповаленко воістину панорамне. Стільки освоєно джерел! А скільки самородкових фактів дібрано! І все це оповідано так сочисто, жваво, без тіні нудотного академізму…
Фундуклеївка оживає, промінить чаром театр Бергоньє і “високий, добре закроєний, приємної, інтелігентної зовнішньості” “шляхетний” Григорій Гладинюк, колишній кріпак, а донедавна знаменитий київський ресторатор, управитель готелю “Національний”, вже надивився тут чималу наріжну ділянку… І вже вдарили по руках з головним київським архітектором Володимиром Ніколаєвим на будівництво нового готельного комплексу і на його, Ніколаєва, авторський нагляд за спорудженням…
Та якого милого дива я заходився вам, читачу, нахабно перебивати ваше персональне смакування цією книжкою! Знайдіть її, розгорніть на першій сторінці, і самі не спам’ятаєтеся, як заживете всю цю смакоту до денця і не переситетеся.
Валерій Ясиновський
