24 листопада: запалімо свічу пам’яті — минуло 9 років, як відійшов у високі світи відомий український письменник Олег Романович Сенчик. «Лицар на гострому прузі» — назва однієї з його книжок. І він сам був лицарем українського художнього слова на теренах Буковини.
Далекого 23 листопада 2015 року видавець, директор видавничо-інформаційного центру «Місто» Віктор Кіндій подарував мені щойно видану тоді книгу «Солодка чаша гіркоти» з автографом: «Другу, товаришу Ю. С. Гусару на пам’ять від видавництва «Місто», і мовив: «Напишіть кілька слів про цей унікальний роман. Хай добре слово про Олега у час 
невблаганної хвороби підтримає його душевний стан».
Читав і насолоджувався Сенчиковою вишуканою мовою. Подумав, що до словотвору Олега Романовича ще приглядатимуться науковці, бо, на мою думку, він – самий милозвучний словоспівець на Буковині. А вранці – сумна звістка: «До схід сонця відлетіла у небесну височінь душа українського прозаїка Олега Романовича Сенчика»…
Народився Олег Сенчик 20 лютого 1942 року в с. Степанівка Теплицького району Вінницької області. Його батько загинув на фронті, а мати – померла при пологах. Виховувала Олега мамина сестра. Закінчив семирічну школу в рідному селі, а потім — у сусідньому с. Теплик. Служив у Радянській армії. В 1965–1970 рр. навчався на філологічному факультеті Чернівецького державного університету.
З 1971 по 1983 рік — редактор радіогазети «Машинобудівник» (машинобудівного заводу, м. Чернівці). З 1984 р. – на творчій роботі, а в 1990–1996 рр. – відповідальний секретар чернівецької обласної організації Спілки журналістів України. У1997–2002 рр. — творча робота. З 2002 р. – редактор редакційно-видавничого відділу Буковинської державної медичної академії.
Відзнаки Олега Сенчика: літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2005); премія «Фундації жінок Америки» за найкращий твір («Сам собі ближній») гумосатиричної прози (Лос-Анджелес, США, 1996); літературна премія імені Бачинського «У свічаді слова» (Едмонтон, Канада, 1997); літературна премія (за перше місце на конкурсі) журналу «Дніпро» (Київ, Україна, 2009) за найкращий роман («Лицар на гострому прузі»).
Олеже! Час на стирає добрі спогади про тебе. Буковина пам’ятає тебе!
Юхим Гусар
