Новий роман Ярослава Мельника «Хай завжди буду я» увійшов до десятки найкращих романів у Франції за 2024 рік. Як не дивно, але в Україні про це ніхто ніде ані не писнув. Чому? Наші літературні «метрии» не вважають його прозу вартою уваги? Чи, може, не вважають цього автора за свого? Але ж він сам визнає себе українським письменником, хоч і живе в Литві.
І пише українською, і литовською, і французькою. Кілька його книжок не так давно видано в Україні. Остання з них роман “Маша, або постфашизм” є пряме застереження про загрозу 
нового фашизму в особі Росії і містить в собі глибокий екзистенційний смисл — проблему людської жорстокости.
І попри все про Мельника ні не пишуть, ні не говорять в наших ЗМІ. Скажете, перебільшую? Ось вам свіжий доказ. В книзі Ростислава Семківа «Пригоди української літератури» Темпора, Київ, 2023 (685 стор.) жодної згадки про Ярослава Мельника не знайдете. Тим часом усяких третьорядних прозаїків там хоч гать гати.
Чому? Хтось може пояснити?
В.Н. Ясмин
P.S.
Бо він не тусується на ПЕНівських грантах і не яшкається з курковими.
Xenia Gerke
Ні, гадаю, тут набагато гірше. Вони не розуміють, і навіть не відчувають про що він пише. Якщо би було инакше, то для них текст важив би більше, ніж усілякі пусті тусовки і особисті знайомства, і той текст змусив би їх говорити про нього.
В.Н. Ясмин
І я про це ж. Вони цікаві лише самі собі і гадають, що інші цього не помічають. Королі голі!
Xenia Gerke
Наскільки я пам’ятаю, і “Далекий простір” і “Маша” і “Чому я не втомлююсь жити” вже давно видані в Україні. Не сумніваюсь, що і останній роман автора згодом з’явиться в українських книгарнях.
Gennadiy Melnyk
Чудова новина про новий роман Мельника. Впевнений, що його буде видано і українською. Щодо прикладу з паном Семківим, то це викликає дивне здивування, бо вважати його авторитетним експертом в українській сучасній літературі, як на мене, можна не більше, ніж вважати авторитетним експертом творчості Стівена Кінга автора цього допису.
Застереження в книзі Ярослава Мельника “Маша або постфашизм” про можливе повторення нацизму стосується очевидно не виключно московії.
Книги Мельника давно видано, а не нещодавно, як чомусь чи для чогось написав автор допису. Можливо для того, щоб на прикладі пана Ярослава показати, як в Україні не визнають визначних письменників. Але цей приклад, як на мене, не вдалий.
Сергій Смілян
Пане Смілян, будьте все-таки об’єктивні і не заперечуйте самоочевидного факту — проблема з визнанням в Україні талановитих авторів є. І приклад з Мельником вельми показовий. Цей прозаїк явище унікальне, бо нема більше жодного українського письменника, який, чей, з року в рік перебував би в числі найрейтинґовіших авторів Европи і про твори якого публікувалися би численні рецензії у найвідоміших часописах. А це означає, що в Україні його ім’я мало би звучати в інформаційному просторі щодня у формі найрозмаїтіших інтерв’ю, статей, виступів, відгуків і т.д. Але ж цього нема. Зовсім инші імена ми чуємо з кожної праски. І це відбувається з відомим у Европі письменником! То що вже говорити про невідомих. Повірте, я пишу про Мельника чи про якогось иншого автора, яких замовчують, насамперед тому, що вражений їхньою творчістю, а також тому, що обурений несправедливим до них ставленням в Україні.
Щодо мене самого, то я знаю ціну своїм творам — вони рано чи пізно будуть належно оцінені, позаяк це добротна проза, не поверхова, наповнена глибшими сенсами і за невеликими винятками не має поважних конкурентів.
Крім того, я не надаю своїй творчості аж такої великої ваги, щоб вона заслоняла мені найголовніше — живе життя. З цієї причини мої мотивації зовсім не породжені якимись образами, як виходить з ваших слів. Утім, я вам ні в чому не дорікаю, не вважаю вас дурнішим за себе, навпаки, ціную всі ваші звинувачення на мою адресу, бо ви, певен, говорите щиро, а це важливіше навіть від того, маєте ви слушність чи ні.
В.Н. Ясмин
У вашому коментарі на жаль застосовано класичний спосіб маніпуляцій та вигадок. Єдине, про що я написав, і, про що справді згадується у вашому коментарі, це про не вдалий приклад з Мельником. Ви наводите аргумент, що це приклад вдалий без жодних аргументів, але просто з твердженням про це. Гаразд. Отже це лише ваша особиста думка. Навіть якщо ви пишете про “самоочевидність факту”, то це суто ваша очевидність.
Щодо вашої якоїсь образи, то вона мабуть є, оскільки я ніде в своєму коментарі не згадав про написані вами книги, а ви чомусь з власної ініціативи так розлого виправдовуєтеся.
Щодо пана Ярослава Мельника в частині малої кількості інформації в Україні про нього, то здається це вже колись обговорювалося за вашою ініціативою в фб в групі «Враження» кілька років тому. Вже тоді наскільки пам’ятаю зроблено припущення, що головна причина в тому, що він не знаходиться в Україні, не ходить на ток-шоу, інтерв’ю тощо. Чому він не робить це онлайн, не знаю, його іноді запрошують і він робить якісь заяви, коментарі. Ще є причина й інша, бо в Україні справді ніхто не робить йому велику рекламу. Але не думаю, що це все навмисно. Принаймні щодо відгуків на його книги, то їх не менше, ніж відгуків на книги інших письменників, про яких ви пишете, але чомусь не хочете назвати.
Сергій Смілян
У нас тепер критиками та видавцями є книжкові блогери з освітою дуже далекою не тільки від української літератури, а й від літератури взагалі. Вони ж – члени журі в літературних конкурсах. Усі, хто причетний до літкритики та ін. покірно мовчать. Премію Шевченківську за одну написану книжку вже дають автору-початківцю. Нівелювання та деградація.
Larisa Korkishko
Маєте на увазі сердешну Горіха Зерня? Її книжка взагалі-то читабельна, але цілком посередня за художньою якістю. Чому дали Шевченківську премію? Бо були покровителі, напр., Оксана Забужко. Все вирішують контакти, звязки, самопіяр, які врешті виливаються в нав’язливо-активну рекляму. В ланцюжку українського літературного процесу автор-рекляма-критик-читач практично відсутня третя ланка. Цим Україна принципово відріжняється від европейських країн, де інститут літкритики є вагомим елементом оцінки тексту, а, отже, збалянсовує цю оцінку, робить її максимально об’єктивною.
В.Н. Ясмин
Чому вона сердешна?
Larisa Korkishko
Бо перебуває в ілюзіях, і тому приречена зазнати розчарувань.
В.Н. Ясмин
