В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського День українського кіно був насичений подіями: широко й тепло відзначили 125-річчя від дня народження всесвітньо відомого режисера Олександра Довженка, 100-річчя славнозвісної Одеської кіностудії та презентували книгу про відомого режисера-документаліста «Володимир Андрощук: кіно і доля», яка побачила світ цьогоріч аж у двох видавництвах: тернопільському і новоград-волинському.
На «глобусі» України міста Одеса, Володимир-Волинський, Київ і Чернівці розташовані на чималій відстані одне від одного. Але того дня у затишному дворику названої бібліотеки присутні зайвий раз переконалися, що «земля кругла». Бо ці міста так чи інакше пов’язані людьми і подіями, про які йшлося на святі.
Завідувачка відділу мистецтв Тетяна Шилова зупинилася на деяких фрагментах життя Олександра Довженка, невідомих широкому загалу, та розповіла кілька цікавих епізодів, пов’язаних із його роботою на Одеській кіностудії. Зокрема, навіть зав’язалася дискусія навколо того, скільки часу Довженко жив і працював в Одесі…
– А Володимир Андрущак тут не працював, – вступив у розмову поет Віктор Стельмах. – Становлення його творчості відбувалося у Києві на студіях «Укркінохроніка» та «Укртелефільм».Та він не лише був причетний до «золотого віку» української кінодокументалістики, вершиною його творчості став повнометражний художній кінофільм «Час збирати каміння».
Член Національної спілки письменників України В. Стельмах, до речі, земляк Володимира Андрощука, але по життю їхні творчі шляхи не перетиналися. А ось автор-упорядник книжки про режисера, відома українська письменниця Галина Тарасюк-Андрощук – давня товаришка і приятелька поета.
Віктор Стельмах зауважив, що вона вважає себе буковинкою, хоча народилася на Вінниччині, а живе нині в Києві. Він із любов’ю розповідав про рідний Володимир-Волинський, демонструючи фото та листівки з чарівними видами колишньої столиці Галицько-Волинського князівства, аналізував творчий шлях свого земляка Володимира Андрощука, захоплювався тим, скільки пані Галина зробила для увічнення пам’яті свого чоловіка, відомого українського режисера.
Зокрема, зібравши під однією обкладинкою всі наукові дослідження, рецензії, відгуки про творчість митця, спогади про нього друзів, колег, створила яскраву сторінку з історії українського кінематографа, проілюструвавши її цікавими, уже історичними світлинами.
Поет Віктор Стельмах виявився ще й нумізматом. Зокрема, презентуючи книгу «Володимир Андрощук: кіно і доля», він показав ювілейну 5-гривневу монету, випущену Нацбанком України з нагоди 100-річчя Одеської кіностудії та 125-річчя від дня народження О. Довженка, порівнюючи їх з іншою, яка була презентована до 110-річчя режисера, а також раритетні вже сьогодні примірники видань «Екран», «Говорить і показує Україна» тощо…
Цей ерудований і дотепний літератор буквально фонтанував фактами, датами, цікавими спогадами, читав власні вірші…
До презентації книжки про кінорежисера В.Андрощука долучилася відома журналістка і громадська діячка з Чернівців Антоніна Тарасова, яка в цей час перебувала в Одесі. Колега і подруга письменниці Галини Тарасюк, вона не тільки добре знайома з Володимиром Андрощуком, а й прихильниця його творчості.
Тому як відповідальний секретар газети «Буковина» не раз сприяла з’яві на її шпальтах статей і спогадів про кінорежисера, таким чином долучившись до створення книжки про нього. Тим паче, що В. Андрощук був закоханий у Чернівці. У його 10-серійному телефільмі «Час збирати каміння» грали не тільки відомі актори Львівського театру ім. Марії Заньковецької, Івано-франківського, Луцького, а майже весь творчий склад Чернівецького музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської: А. Піддубний, О. Савка, Б. Братко, Е. Цисельський, Дарина Андрусяк, Галина Сабадах, Алла Загинайко, Г. Григорійчук, М. Наталушко.
А потім у виконанні Антоніни Володимирівни прозвучали рядки:
У високім синім небі // Янголів веселий щебет…// поміж мною і тобою – // Міріад світів… // Як мені тепер без тебе? // Як без тверді?! Як без неба?!// Поміж мною і тобою – // Лиш – за обрій крок… – зі щемної посвяти Галини Тарасюк пам’яті Володимира Андрощука.
На очах декого зблиснули сльози.
А тут були поважні студентки Університету третього віку, очолюваного пані Марією Фетісовою. Згодом з’ясувалося, що ці представниці російськомовної одеської інтелігенції – спраглі правдивого українського літературного слова, втілюють проект «Українська платформа». Вони представляли свої творчі роботи на конкурс «Українська мова – мова єднання», і п’ятеро з них отримали відзнаки.
Невимушену розмову про кіно, мову й літературу продовжила художниця, член НСХУ та Міжнародного Союзу художників «Мистецтво без кордонів» Галина Лєкарєва-Нікітіна, яка представила свій екологічний проект «Арт-туризм». Він має на меті актуалізацію культурного спадку.
Такою гарною теплою розмовою розпочався цикл презентацій книги про відомого кінорежисера «Володимир Андрощук: кіно і доля», який зініціював і проводить у бібліотеках і школах Одеси та області його земляк відомий поет Віктор Стельмах.
