Ми є безмовні та безпомічні свідки занепаду і руйнування нашої архітектурної культури. В Україні чи не найбільше дерев’яних храмів у світі. Наші народні умільці будували з дерева шедеври, якими ми милуємося й досі. Але тепер вже не милуємось, а жахаємось!
В селі Слобідка Талалаївського району на Чернігівщині вже, власне, доруйнувана Покровська церква… Церкву було зведено у 1836 році на кошти поміщика Василя Івановича Новіцкого…
Сьогодні церква стоїть без купола, довкола позаростала диким кленом. Головні двері до храму завалені гнилими дошками. В церкву можна потрапити через маленькі дверцята з вівтарної частини.
Підлога пошкоджена, і ходити там треба зважаючи, аби не провалитись. Біля того-таки вівтаря хтось викопав ямку, подейкують, шукали скарби…
Наволо церкви — зруйновані надгробки, які майже зрівнялися з землею.
Церква пережила війни, розруху, навіть радянську владу, а от під час нашої Незалежності занепала. Її, кажуть тутешні люди, ще можна врятувати. Якби руки, розум і віра — якраз те, що було у наших пращурів і що занапастили їхні діти та онуки…
Кожна споруда має пам’ять про свої майстрів, парафіян та просто кожного жителя села, яким не байдужа їхня земля, їхні корені та їхнє майбутнє. А майбутнього нема у тих, хто забуває дідизну.
Максим Назаренко
