Нарешті, мала можливість переглянути фільм, який останнім часом у всіх на слуху, себто — про історію життя та боротьби Василя Стуса «Заборонений».
Презентували кінострічку у Центральній бібліотеці Дніпровського району (Київ) самі творці, сценаристи Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов. До речі, приємно, що глядацька зала була переповнена студентською та учнівською молоддю. Власне, для якої, як підкреслили творці фільму, і був знятий фільм у форматі «ознайомлення» з унікальною особистістю, українським патріотом, геніальним поетом і борцем за правду, справедливість і торжество українського Духа, яким був Василь Стус.
З огляду на це, схоже, мети досягнули.
Фільм, який дає не тільки яскраве «поняття» про подвиг життя В.Стуса, а й про «епоху шістдесятих» — так звану, «відлигу» і спровоковану КГБ «свободу слова і творчості», сподобався.
Ба навіть попри вимушену «толерантність» до тих, ще живих, які відправляли аспіранта Стуса подалі від інститутських кафедр і публічних трибун. Творці фільму С.Дзюба та А. Кірсанов розповіли, як працювали над сценарієм, довго шукали назву фільму, яка б точно відповідала завданням і меті: нагадати українській нації про героїв і звитяжців.
Вибрали назву «Заборонений».
Оскільки слово «заборона» звучало найчастіше у радянські часи. Хоча я, як свідок і учасник 60-70-х, назвала би фільм «Приречений». Приречений, як і Тарас Шевченко (цією аналогією пронизаний фільм), наперекір обивательській логіці, інстинкту самозбереження спалювати себе живцем заради воскресіння поневоленої, знищеної чужою імперією України, українського Духа, української ідеї. І… о чудо! Перемагали!
Одно слово, молоді митці, діти і внуки 60-70-ків: режисер Роман Бровко, сценаристи Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов та вся знімальна група зробили святу справу: показали усім нам, яким важким шляхом прийшла Україна до нинішньої свободи совісті.
Про це і їхні книги, які «виросли» із сценарію фільму «Заборонений» та «Позивний «Бандерас».
Галина Тарасюк
