Стрімінговий сервіс Netflix повідомив, що їх новий серіал «Хід королеви» встановив рекорд за кількістю переглядів. За 28 днів від прем’єрного показу його подивились вже 62 мільйони глядачів. Так швидко і так багато до цього не дивились жоден з продуктів компанії. Одразу в 63 країнах серіал про молоду шахістку Бет Хармон став найпопуляріншим у підписників Netflix. А запит «як грати в шахи» в Гуглі почали вводити найчастіше за останні 9 років.
Думаю, не буде перебільшенням, якщо сказати, що серіал вже зіграв величезну роль в популяризації цієї гри у світі, хоча з дня його прем’єри не иминув і місяць. Відтак, особливо приємно було дізнатись про український слід у цій історії успіху.
Головним консультантом авторів «Ходу королеви» саме щодо шахової складової серіалу, став тринадцятий чемпіон світу Гаррі Каспаров. Гросмейстер так заморочився, що кожна важлива гра, яку ми бачимо на екрані — це реальна партія, що відбувалась на реальних змаганнях, між реальними шахістами.
Тобто, завдяки Каспарову, герої серіалу не просто красиво пересувають фігури, а відтворюють матчі, які в той чи інший час стали знаковими для спорту. Думаю, ті, хто встиг переглянути серіал, погодяться, що шахи, хоч і є лише тлом для головної героїні, а проте любов, з якою вони там зображені, викликає захват і інтерес навіть у людей далеких від цього виду спорту. Ну, в мене, наприклад, було саме так.
І от ви тільки уявіть, в головній партії всього серіалу, який увінчує собою весь цей шаховий марафон, який вже став рекордсменом, і який захоплено дивляться люди по всьому світу, антагоністи повторюють гру саме нашого українського гросмейстера – львів’янина Василя Іванчука, який більше 20 років входив до першої десятки найсильніших шахістів планети. Оце справді визнання таланту!
Гаррі Каспаров, загалом, вже не раз зізнавався, що є великим фанатом Іванчука (якому, до слова, він програвав на реальних турнірах). І вибір на користь українця впав якраз тому, що він, як і головна героїня, був і, зрештою, залишається вкрай нетиповим шахістом. Здатним до ризику, до імпровізації у критичний момент, до нетривіальних рішень, які навіть для більшості еліти залишались десь за гранню розуміння.
Звісно, це далеко на завжди гарантувало успіх Іванчуку. Але якимось дивним чином вигадана шахістка Бет Хармон в серіалі «Хід королеви» отримала цілу низку рис саме від українського гросмейстера. Не знаю, чи сталось це під впливом того ж Каспарова, чи автори серіалу в гонитві за образом шахового фріка самі прийшли до цього, але Іванчук на екрані вгадується не лише у фінальній партії.
Хотілось би, звісно, щоб успіх серіалу викликав і в Україні хвилю інтересу до шахів, та й до самого Іванчука. Він точно на це заслуговує. Втім, після кількох випадків, коли у Львові траплялось спостерігати за Василем Михайловичем, у мене склалось враження, що особисто йому ота надмірна увага — зайве. Маю на увазі гучний пошанівок. Щоразу, коли його запрошували на урочистості, Іванчук, ніби карався тим, був схожим до людини, яку силувано вирвали з його стихії, змусили прийти до переповненої зали, слухати людей, щось їм відповідати, отримувати похвалу і чергові нагороди, запитання журналістів і прохання про фото на згадку, хоча йому самому вся ця метушня була геть байдужою. Він тільки й чекав, поки урочистості закінчаться, і з чистою совістю і почуттям виконаного обов’язку зможе нарешті повернутись до чогось важливого.
Звісно, я зовсім його не знаю, і це лише мої особисті враження. Але вибір Каспарова вважаю абсолютно влучним. Якщо вже в руки Бет і треба було вкласти чиюсь шахову дошку — то тільки Василя Іванчука.
Левко Стек
