Моє: не руйнувати, але будувати, не засуджувати – але виправдовувати. І не збудувати, і не виправдати. Коло таке велике, що навряд чи дійду точки, звідки вийшов. Тому мій досвід завжди для мене марний, як відтинок шляху, що його ніколи не долатиму вдруге.
Досвід потрібен людям, що живуть ритмічно, рухаються з весни до весни, з літа до літа, з осені до осені.
Для мене ж – все вперше і востаннє. Жодна мізерія не повторюється.
Володимир Кашка
Із книжки «Час плоду»
