Гетьман Іван Сулима (? — 1635) – маловідомий герой української історії. Це єдиний козацький ватажок, що отримав особисто у Ватикані благословення від Папи Римського і найвищу нагороду Ватикану — золоту папську медаль. Іван Михайлович Сулима народився в с. Рогощi (нині Чернігівського р-ну Чернігівської обл.) ймовірно в другій половині 50-х рр. XVI ст. Рід Сулима, за деякими даними, розпочав свої славну історію в XI ст. в часи Київської Русі.
Іван уже в молоді роки пішов козакувати на Запоріжжя. У свої перші морські походи ходив із Самійлом Кішкою ще достатньо молодим козаком, вчився у нього морської школи. Талановитий козак досить швидко вибився в чільні старшини, став на один рівень мало не з Петром Сагайдачним. Як би склалася козацька доля Сулими далі, можна лише гадати, бо в одному з походів у бою з османською ескадрою, десь близько 1605 року, у чайку Сулими поцілили османські гармати.
Звичайно, молодий і здоровий козак, опинившись з побратимами у воді, топитися так запросто не збирався. Але нічого вдіяти проти османів вони не змогли. Османські моряки повитягали козаків з води і тут же 
прикували до весел своєї військової галери. Неволя галерного бранця продовжувалася для Сулими довгих 15 років. Перед його очима постійно стояв приклад визволення з 26-річної неволі-каторги Самійла Кішки, тож Сулима духу не втрачав і затявся вирватися на волю при першому зручному випадку.
Такий випадок трапився через 15 років. У той час османській флот воював з Венецією, тож Сулима з галерою був на війні. За однією з найпоширеніших версій, Іванові якимось дивом вдалося звільнитися з кайданів та звільнити від пут своїх побратимів по неволі. Звільнившись посеред ночі, колишнім бранцям вдалося захопити бойову галеру разом з її екіпажем — 300 яничарів. Сулима, прикувавши яничарів до весел, наказав гребти до берегів Італії. Уміло уникнувши бою як з османським, так і з італійськими кораблями, Сулима пришвартувався в Римі.
У «вічному місті» обідраний, напівголий екіпаж Сулими справив надзвичайне враження, а коли небачені досі моряки невідомо якого флоту вишикували на пристані ще й 300 елітних яничарів, закутих у кайдани, то й зовсім викликали сенсацію. Подивитися на це видовище збіглося мало не все місто. Чутка про надзвичайну подію дійшла і до Папи Римського Павла V Боргеза, який побажав особисто подивитися на відважного командира незвичайної галери, що вирвалася з бусурманської неволі.
За визначні походи в Крим і Османську імперію проти татар і османів, одержав від папи Павла V золоту медаль з папським портретом. Папа Римський також благословив все Військо Запорозьке, офіційно визнавши українських козаків за християнських рицарів.
Після звільнення з полону Іван Сулима за власний кошт будує кам’яну Свято-Покровську церкву. Храм зберігся до нашого часу і розташовується в селі Сулимівка (Бориспільській р-н Київської обл.)
З 1628-го і до 1635 року Іван Сулима очолював Запорозьку Січ. У 1632-му гетьман Сулима провів свій знаменитий похід в Азовське море. Під його головуванням козаки вперше взяли штурмом османську фортецю Азов у гирлі Дону. 1635-го Іван Сулима руйнує неприступну польську фортецю Кодак на Дніпрі і піднімає антипольське повстання в Україні. Гетьман розсилає універсали із закликом підніматись на антипольську боротьбу. Іван Сулима через зраду був схоплений поляками і у Варшаві прийняв мученицьку смерть. Польські кати відрубали козаку ноги, руки і голову.
Іван Сулима — один із перших козацьких отаманів, що почав задумуватися над тим, щоб українці створили власну державу і самі панували на своїй власній землі.
Вічна слава хороброму сину українського народу!
