Сьогодні починається навчальний рік.
Я вдруге не вийду на роботу після 45 років праці на педагогічній ниві. Та не відкажу собі в можливості звернутися до студентів-першокурсників:
Шановні панни та панове!
Сьогодні ви вступаєте до Великого Планетарного Братства Студентів. Братства, в рядах якого формується інтелегентна, ітелектуальна та політична еліта суспільства.
Був час, коли в суспільстві цінилися влада і гроші, або гроші і влада. Зараз людство вступає в постіндустріальниий або інформаційний період свого розвитку.
В цьому суспільстві, ВАШОМУ суспільстві, реальну ціну матимуть знання і тільки знання. А їх не можна отримати у спадок або ж купити за гроші…
Тож гризіть граніт науки.
Вивчайте досвід людства, але не допускайте його помилок. Будуйте та ровивайте СВОЄ суспільство. А розвиток — це векторний незворотний процес САМОВДОСКОНАЛЕННЯ (причому, все життя).
Тож, самовдосконалюйтеся.
Але при цьому не забувайте, що vita nostra brevis est — життя наше коротке. А тому gaudeamus iditur iuvenes dum sumus – веселіться, юнаки, поки у вас є сила. Бо, post iucundam iuventutem — після щасливої молодості; post molestam senectutem — після докучливої старості — nos habebit humus — вкриє нас могила.
А тому, мої юні друзі, спішіть творити добро.
Бо можна і не встигнути…
При цьому не забувайте, що ви — сіль землі, і житя ваше не має бути прісним.
Леонтій Сандуляк
