Інколи слухаю «20 хвилин з Володимиром Яворівським». Коли переказував подорож Павла Халепського — цікаво. Коли розказував який негідник його колишній друг по Верховній Раді і по чарці Леонід Яковишин — пізнавально, хоча загалом і не новина…
А ось недавно читав уривок зі свого нового роману про Мазепу.
Уже сама назва дивна – «Іван Окаянний Мазепа». Може, Володимир Олександрович переплутав стиль своїх листів до президентів зі стилем історичної прози (бо він-таки усім президентам писав — хіба мо’ Кравчуку не встиг чи ще тоді не наважився, бо завжди ніс за вітром тримав)?
Але слухаю далі — розповідь як до Мазепи приїхав шведський король, а той лежить, мучиться з подагрою.
І пише Яворівський, що були хворі в гетьмана лікті та коліна, чого майже не трапляється при подагрі. Пише, що хворі місця вкриті товстенною і важкою ковдрою, тоді як при подагрі тонесеньке простирадло болем шпигає. Пише Яворівський, що лікували гетьмана гарячими примочками, чого також не роблять хворому при подагрі…
Не здивуюся, якщо історики скажуть, що насправді у Мазепи і взагалі подагри не було. Але в будь-якому разі висмоктаний з пальця, поверховий роман Яворівського читати не буду.
Василь Чепурний
