ЗМІ та соцмережі обговорюють призначення Антона Дробовича на посаду очільника Українського інституту національної пам‘яті. Володимир уже застеріг від можливості розвороту руху УІНП в протилежному напрямку…
«Антон Дробович – пише В. В’ятрович, — голова Український інститут національної пам’яті. Чергове неправильне кадрове рішення уряду в гуманітарній політиці. Це вже не помилка, а розворот в інший бік. В національній пам‘яті може не лишитися місця для України та українців».
Лібералізм і космополітизм Дробовича дає підстави припустити, що таке цілком можливе. Що ж, це стиль «зеленого більшовизму», і він нагадує діяльність В. Солдатенка на цій посаді за поезидентства В. Януковича. Втім, не було б Солдатенка — не було б і В‘ятровича.
На жаль, ситуативний характер УІНП задав ще ініціатор його створення В. Ющенко, поставивши перед УІНП завдання вивчення Голодомору (хоч для цього доцільніше було б створити Інститут Голодомору) і призначивши на посаду голови академіка-фізика І. Юхновського. На жаль, концептуально УІНП не визначився і за директорства В. Панченка.
Світогляд і наукові уподобання А. Дробовича не віщують світлого майбутнього УІНП. Уже добре, що УІНП не ліквідували. А така загроза була.
Тому будемо сподіватися, що УІНП переживе Дробовича так само, як свого часу він пережив Солдатенка, і цей період випробувань нарешті підкаже українській спільноті, в якому напрямку має розвиватися УІНП.
Я не раз вступав у полеміку з В. В’ятровичем, наголошуючи на тому, що УІНП має зайнятися не вибірковими та інколи дражливими студіями ситуативного характеру, а концептуальними системними дослідженнями, які сприяли б відродження національних традицій і звичаїв, які є становим хребтом національної пам‘яті українського народу.
Звичайно, Дробовичу така переорієнтація УІНП не по зубах. Судячи з його наукового доробку, хоч він і філософ, але ситуативник ще той. Зрештою, справжній філософ закінчується там, де починається зневага до традиції.
Володимир Іваненко
Український Університет
