Стріляйте в цього птаха!
Він ще не в зеніті.
Тоді його дістати буде важче.
Стріляйте, не тягніть,
бо буде пізно!
Що? Що? Незручно?
Ось тобі і на!
По шклянці націдіть вина
й рушниці вгору,
випальте разом –
птах упаде,
а кожен скаже: – То не я,
я цілив мимо.
Думайте ж хуткіш!
(Микола Холодний. Дорога до матері. К. 1993)
85 років Миколі Холодному (1939-2006). Один із найяскравіших і найнезручніших поетів-шістдесятників. За кордоном вийшло п’ять поетичних книг. Перша книжка в Україні оця – “Дорога до матері” (К. 1993).
Без передмови, лише анотація з короткою оцінкою Івана Дзюби: «І те, що його на кільканадцять років вилучили з літературного життя, – велика втрата для нашої літератури».
Він і сьогодні «вилучений». Про що сперечаються – яким скунсом по природі був Костьович – страшно незручним чи дуже паскудним. Хоча це не має безпосереднього стосунку до літератури, але впливає на контекст.
Літературний нарис Григорія Бурсова про Миколу Холодного теж про занадто людське, тому про книжку фактично не говорять. Були окремі спростування в оцінках і висновках Бурсова.
Я перетинався раз із Холодним, у Тернополі в травні 2000, але на спільній знимці його нема. Взагалі, сторонився усіх, говорив лише з Кухаруком (свій до свого по своє?)…
Поетом Холодний є. Можливо, одним із найцікавіших зі свого покоління. Війну проти всіх Холодний програв. Залишився поет, скандально-чистий, як відкрита рана на людському серці…
Євген Баран
Обри
Відпливає від вас мій човен
без весла, проти течії.
Хлібоїди ви, спини чиї
приросли назавжди до жорен.
Вас під шкло б у музей покласти,
де нам радісно смерть козиря.
Та натомість, немов педерасти,
оточили ви Кобзаря.
З Катерини приміряєте коси.
А живи він у ці роки –
ви б на нього писали доноси
і боялись подати б руки
Ви загинете, аки обри.
І не буде до вас мені діла.
Я чужий вам. Бо я від кобри.
Від тієї, що й вас породила.
Микола Холодний, 1970 р.
