Повертаючись до теми Миколи Холодного… Більшість українських письменників, за вийнятком, можливо, десяти людей, завжди були (як би це делікатніше сказати?)… персонажами не дуже високих моральних якостей. Вони в поезії славили компартію, писали доноси на талановитіших колег.
На того ж Холодного, Стуса, Бердника, Сверстюка та й на всіх інших, кого, зрештою, вони (в співдружності зі своїми кадебістськими кураторами) запротори до в’язниці.
Лояльність до радянської влади дуже добре оплачувалася. Сьогодні багато чого змінилося і водночас мало що змінилося. Майже всі дисиденти померли, а ті, що мали успіх при совку, сьогодні лайкають зневажливу, глумливу публікацію проти Миколи Холодного.
Серед них Павло Мовчан, Любов Голота (сім’я лауреатів Шевченківської премії, як совкових, так і сучасних літературних «начальників»), ще кілька інших «вчителів життя».
Боже, яка убогість, і яке жлобство! Навіть мертвий талановитий, яскравий Холодний тривожить їхнє номенклатурне болото.
Іван Безсмертний
