Про цю книжку багато писали. Відгуки були різні, але загалом схилялись до того, що читати варто. Йдеться про роман француза Лорана Гунеля «Бог завжди подорожує інкогніто» (видавництво «КСД», переклад з французької Анни Роговченко).
Книжка має досить цікавий та закручений сюжет, але її сміливо можна віднести до категорії мотиваційної літератури. Кращого підручника з теорії самоствердження годі, мабуть, знайти. Але я не прибічник жодної мотиваційної літератури. І роман Гунеля мене привабив зовсім іншим.
Молодий чоловік на ім‘я Алан Грінмор з розпачу і безнадії опиняється на краю сталевої балки найкрасивішої споруди світу — Ейфелевої вежі, щоб зробити фатальний крок у прірву. Проте його величність Випадок посилає йому в цей критичний момент людину, котра завадить трагедії.
Таємничий незнайомець не лише зупинить хлопця від спроби поквитатися з життям, а й укладе з ним угоду, за умовами якої він виведе Алана зі стану депресії, а Алан натомість має виконувати всі його вказівки і накази.
Незнайомця звали Ів Дюбрей. Він виявився знаним в Парижі психіатром. Але не тільки…
Сторінка за сторінкою автор описує те, як Дюбрей піддає Алана різним випробування і тим самим скеровує його розум і дух в потрібному (з його погляду) напрямку. Спочатку це видається навіть трохи нудним, бо й справді дуже нагадує посібник із самоконтролю і самовдосконалення. Всі ці завдання і випробування видавалися мені доволі дивними і не надто логічними. Але наприкінці книги сюжет стає дуже динамічним і захоплюючим.
На поверхню спливають неймовірні факти, які додали сюжету особливої пікантності. І, зрозуміло, щасливий фінал таки настав.
Попри захоплення романом, мушу все ж визнати, що він є занадто ідеалізований. Багато речей, описаних Гунелем, далекі від реальності. Така собі казочка зі щасливим кінцем для дорослих. А останній розділ і взагалі був аж нудотно-солодким.
Особисто мене книжка захопила ще й поверненням до мандрівки. Гортаючи сторінки, я ніби знову потрапляла на вулиці Парижа – маленькі, затишні з милими крамничками і широкими просторими бульварами та авеню. Навіть офіс Алана на авеню Опера, було місцем, з якого почалось колись і моє знайомство з Парижем.
Я знову відчула неповторну ауру цього дивовижного міста і мені нестримно запраглося знов туди потрапити. Сьогоднішня ізоляція, що обмежує нашу свободу, ще більше загострила це відчуття.
Книга Лорана Гунеля мотивує невпевнених в собі. Автор ніби промовляє до читача: «Не бійся неможливого, спробуй і тобі вдасться». В цьому є доля сенсу і здорового глузду.
Але не все в цьому житті залежить лише від нас. Інколи життям керує щось таке, що не можливо пояснити раціонально. Випадок — це Бог, який подорожує інкогніто. Тож ніщо в нашому житті не є випадковим. В цьому не раз мала нагоду пересвідчитись. Особливо в Парижі.
Галина Новосад
