Культура – як річ у собі

Діячі чи творці «вєлікой» роской культури констатують тенденцію, котра називається у Європі Cancel Russia, або по-рускому народному: гуляй, Вася! У нинішній війні російські діячі вражають передусім власним егоїзмом: їх не хвилюють масові смерті цивільних в Україні, їх не хвилює знищення українського народу чи можливе застосування ядерної зброї, їх хвилює лише те, що світ не хоче слухати діячів «вєлікой» роской культури, яка вже давно перестала культурою бути, перетворилася або у годівничку і чергову ідеологічну, навіть пропагандистську агітку або у якийсь недужий гуманізм з душком папи Франциска, в якому допомагати треба і жертвам, і насильникам.

Це просто плачі за собою любімим-любімой, що раптом стали нікому нецікавими і непотрібними. Нинішня ситуація з високою роскультурою свідчить про одне: культура — не гра в бісер, не гола форма (хай вона і найдосконаліша). Культура має допомагати людині побачити, де добро, а де зло, і стати тим містком, через який людина може поєднатися з добром.

Ситуація з російською культурою повинна стати уроком загалом для багатьох діячів сучасної культури, які давно забули такі прекрасні твори, як роман Томаса Манна «Доктор Фаустус» і «Гра в бісер» Германа Гессе.

Особливо останній є повчальним. Культура не може існувати окремо від суспільства, бути річчю в собі. Вона може бути досконалою, але непотрібною, такою, що виконує роль парадного одягу, під яким — немите тіло й відразлива душа суспільства.

На мою думку, сенс високої російської культури не тільки в тому, що вона імперська й імперіалістична, а й у тому, що вона абсолютно відірвана від самого російського суспільства, не впливає на нього, тому й приречена. Висока роскультура наче та Кастилія у Гессе — і ніхто не зарадить її краху. Занепад імперських культур — видовище величне, але невідворотне. Натомість низова російська ідеологічна культура функціонуватиме і далі на славу роского оружія.

Роксана Харчук

P.S.
Не тільки ситуація з рос.культурою повинна стати уроком. Важливим повчанням має стати перш за все ситуація з українською культурою. Бо ж, наприклад, чому до Москві мусив їхати працювати талановитий режисер Роман Віктюк…

Віктор Остапчук

Як з’ясувалося, російська культура не перестала бути культурою — вона ніколи нею і не була… Та ні, звичайно це культура, адже в перекладі з латини це слово означає “обробіток”. Виховання, освіта, розвиток, шанування — основні принципи культури соціуму. Що там було великим із цих принципів на росії? Хоч колись, хоч щось?

Роман Маленков

Російська культура завжди була відірвана від народу. Пушкіна за життя прочитали кілька тисяч представників правлячих класів. Те ж саме стосується інших класиків толстоєвщини. В найбільш читаючій країні світу – СРСР, класику читали кілька мільйонів людей, що становило не більше 10% населення. Думаю, що ситуація не змінилася. А хіба може бути великою культура, яка не впливає на власне населення? І навіщо вона нам, якщо існує колосальна світова культура для поверхневого ознайомлення з якою у пересічної людини не вистачить вільного часу навіть при бажанні.

Віталій Писанський