Дебютний роман молодого автора (хоча вже й зрілого чоловіка) Євгена Хміля. Роман з красивою, ба навіть, дивною назвою — «Amor fati» побачив світ у видавництві «Корбуш» ще торік.
Звичайно, це роман про любов. Але це не зовсім звичайний роман про звичайну любов. Автор настільки карколомно закрутив сюжет, що його сміливо можна назвати пригодницьким.
Саме пригодою і розпочинається книжка.
Пара закоханих молодих людей на невеличкому вітрильнику вирушають з Іспанії до берегів Британії. У відкритому морі їх наздоганяє шторм і при спробі опустити вітрила чоловіка пожирає розлючена морська стихія.
А далі події вже відбуваються в Україні на початку двотисячних років. Сюжет розвивається спокійно і непоспіхом, не віщуючи нічого екстраординарного.
Молодий випускник педагогічного інституту Петро їде працювати вчителем географії в сільську школу. Там він закохується в красуню Надію. Невдовзі молоді люди одружуються. А далі в романі, як і належить за класикою жанру, з’являється третя фігура любовного трикутника — Марія.
Але вже з середини роману на читача чекають справжні пригоди. Темп оповіді стає настільки динамічним, а події змінюються так стрімко, що відірватися від читання просто неможливо.
Звичайно, я не буду оповідати сюжет. Але скажу, що тут є все: і гаряча любов, і зрада, і нетрадиційні стосунки. А ще сюжет перегукується зі страшними подіями Другої світової війни. Географія роману теж захоплює. Автор переносить нас то до північного узбережжя Іспанії, то до Лондона, то до нормандського узбережжя Франції.
Беручи до уваги, що це перший роман Євгена Хміля, я гадаю, у автора великі перспективи посісти достойне місце в сучасному українському літературному процесі. Бо навіть цей роман від розділу до розділу навіч шліфується, вдосконалюється письменницькою майстерністю.
«Amor fati» в перекладі з латинської дослівно означає «любов долі». Цей вислів вживають для означення ставлення до всього, що випадає на долю людини, включно з утратами і стражданнями, як велике благо. І в цьому якраз суть того, що намагався нам сказати автор.
Мені дуже близька така філософія.
Впевнена – все, що відбувається з нами впродовж життя, послано нам для пізнання світу та набуття життєвої мудрості. Тож маємо сприймати цей плин із вдячністю, як би абсурдно це не звучало в певних ситуаціях. Бо все, що з нами відбувається — це спосіб, у який доля досягає своєї кінцевої мети.
Ніщо в житті не є випадковим.
І те, що книжка «Amor fati» потрапила до моїх рук при досить дивних обставинах — теж закономірність. Але це ще раз потверджує мою теорію про любов долі.
Галина Новосад
