Мамочка написала дуже багато справжньої чуттєвої лірики. Будучи вже у віці, уникала читати, бо як же … не пристало. Але одного разу її запросили на зустріч в студентський гуртожиток і дівчата «розкрутили» на любовні рими. Потім дуже тішилася на їхній щирий відгук.
Ця поезія з дуже ранніх, ще дошлюбних. Сильно відчувається народно-пісенний вплив. Але все одно, воно вже її, оригінально, зі зламаною ритмікою, акцентами.
Фото зробила о цій порі 2021 року. Мама тут по-дитинному щира. Люблю тебе, мамочка! Пам‘ятаю…
Мар’яна Ангелова
Мамине шипшинне…
Не ламала у гаю шипшини,
Бо колюча,
Хоч така пахуча.
Обминала одного хлопчину,
Бо зрадливий,
Хоч такий вродливий.
Тільки правду кажуть у народі:
Серце часто з розумом не в згоді.
Захмеліло на зеленім лузі,
Прохмелилось та й забилось в тузі.
І не вітер гра на оболоні,
Не журавка плаче над озерцем…
Рву шипшину – не болять долоні:
Біль пекучий відчуваю серцем.
Тамара Коломієць
