Гоголь народився 1 квітня…
Ну, а коли ж йому ще родиться, як не цього по-гоголівськи містерійного, оманливого, «диканьківського» дня…
Гоголь був тіп странний, загадочний і хитрий.
Безнаказанно стібався з Росії і мав царську ласку…
Пушкіна, наприклад, за його писанину відправили в ссилку, а Гоголю імператор за «Ревізора» дав тисячу рублів… І це при тому, що «Ревізор», на відміну від злобно-безобідної лірики Пушкіна – абсолютно системний інтегральний пасквіль на адресу Московщини…
Гоголь викладав в університеті історію Азії (Сходу), жодного разу в Азії не бувавши і не маючи на те жодних наукових підстав (Костомарову, наприклад, було в цій посаді відмовлено). Жив роками в Італії і отримував від російських імператорів стабільні «гранти» на свої к’янті й спагетті…
Гоголя намагалися розвінчать і викрити російські імперці-інтелектуали. Їх була ціла когорта. Вони вважали (і справедливо!), що Гоголь завдав Росії зла більше, ніж ворожі армії. «Ревізор», «Мертві душі» і т.д. – показали Росію світові на віки, як темну, корумповану, безнадійну, злодійську країну, з якої ніколи не буде діла… «Бєзысходность, беспросветность, бездуховность», тотальна темінь – все це гоголівська Росія.
Особливо шкідливим «ісчадієм зла» Гоголя вважав Васілій Розанов — російський релігійний філософ і літературний критик. Він казав, що мета Гоголя – дискредитація і знищення Росії, а тому вів з його літературною спадщиною нещадну боротьбу!
Взимку 1919-го року, в місті Сєргієв Посад попід Москвою, в хаосі більшовицького терору, Розанов перед холодною й голодною своєю смертю, встиг написати в щоденнику: «Ну, что ж — ты победил, проклятый хахол»…
З Днем народження, Миколо Васильовичу!
Віталій Чепинога
