Сьогодні – день народження Поля Верлена, знаменитого французького поета. Таки не втримаюся і дещо скажу. Це про нього деякі французькі критики і читачі говорили, мовляв, він має «мозок генія і серце свині». Проте, підозрюю, чи не було «серце свині» саме у тих, хто намовляв на Верлена?
Так, Верлен не був скромним перфекціоністом. Був пияком і мав специфічні стосунки із поетом Рембо. Але поезія такого рівня, поезія на віки не твориться у філістерській тиші кабінету!
Моралісти, які обмовляють талановитих митців, переважно мають рильце, а може і ціле рило у пушку, яке тихо і «благочестиво» нарощують своїм, переважно по-справжньому нечесним життям.
Поль Верлен не потребує моєї адвокатури. Але це він пройшов тюрму, зміну переконань, зрештою, повернувшись до віри. Міркую, він, попри всю свою ексцентричність, був у душі незмірно чеснішим від тих, хто злословили, будучи лише нездарними і підлими фарисеями.
Степан Процюк
