Не має значення, як часто слухає людина музику.
Яку саме музику вона слухає — має значення, але не це головне. А головне — навіщо вона її слухає.
Є одна загальна причина: музика — це різновид наркотику, в тому сенсі, що якось змінює психічний стан людини.
Але є й дві різні причини, абсолютно непримиримі: або музика для тебе ДЕКОРАЦІЯ до якихось епізодів твого життя (психосоматичний подразник, розвага, жарт тощо) і так і проходить ніби фоном до чогось важливішого, або ж це суттєва частина твого життя, часом настільки суттєва, що віддаєш їй і час, і душу. А вона тоді відповідає тобі тим самим, стає частиною твоєї душі, стає ліками й джерелом сили.
От якщо ці два підходи чітко бачити й розрізняти, то не виникає ніяких конфліктів чи дискомфортів.
Але це коли все відбувається в культурному середовищі.
Коли ж середовище некультурне, то в ньому виявляється надто багато людей, які серйозну музику складають, виконують і використовують як розважальну або навпаки. І це можуть бути навіть висококваліфіковані музиканти.
От тоді біда.
Принаймні я від цього страждаю щоразу, коли мушу щось подібне слухати.
Василь Триліс
