Іван Козаченко (1961 – 1999)… Поет, письменник, бард, журналіст. Долею було відміряно 37… Нагла смерть. У цьому ж віці відійшли — Артюр Рембо, наш, український поет Євген Плужник, інші… Популярні пісні написані на його вірші, є збірки поезій, автор музичних альбомів…
Давненько, вже й не пригадаю в якому році, перебуваючи в Києві, придбав книжку «Обітована». Маю звичку перевірену роками, якщо ім’я автора віршів мені невідоме, – гортаю сторінки, перебіг очима кілька взірців поетичного слова…, вже й визначився, інтуїтивно, потрібна мені, чи ні…
Тоді ще не знав, що повертатимусь до перечитування зразків справжньої поезії. Поетична мова Івана Козаченка вишукана, шляхетна, як по формі, так і по змісту. Є вірші які проникають в душу, і є другі, котрі її пронизують…
Люблю осінь, сильно люблю, та це не та пора року, що приносить радість (суб’єктивна думка)… Багато різних авторів присвячували свої твори осені…, є вони і у Івана…
Чуєш, Таню, бачиш, Таню,
час осінній, відлітання.
Втвориш вікна, як повіки, –
сірим вітром тягне з вікон.
Хрипко скаркують завіси –
час багряний, звісно, звісно.
Звідси, гей, колись – то літом
вікна вистрибнуть у небо.
Стовбуриння голих літер –
згадка згіркла і ганебна.
Небеса забудуть пісню
про зиму, далеку звідси.
Тільки вихрипнуть завіси –
звісно, звісно.
Або:
Переждати цей дощ,
ці хиткі пасамуги,
з тих забілених товщ,
з їх крутої фрамуги.
Ми ще діти малі,
узялися за ручки.
Дві дощини на склі,
дві сльози, дві обручки.
Від жорстоких небес,
що бухкочуть над нами,
ми ще ждемо чудес,
янголят з кавунами.
Опісля прочитання віршів годиться помовчати, бо ж кожен думає про щось своє. Потрібно поставити крапку, та не одну, а три… Бо до справдешньої поезії слід повертатися…
Савва Світлинський
