Вчора, 1 листопада виповнилося б 90 літ Жанові Макаренку. Жан Олексійович Макаренко — людина легендарна. Він один з тих, хто розбудовував Чернівецьке обласне телебачення. Він привів на запис ансамблю «Смерічка» студента Чернівецького медінституту Володимира Івасюка. Ходив з ним у походи в Карпати.
Володя час від часу бігав до нього додому, щоб дзвонити своїй дівчині Людмилі Шкуркіній, бо в Івасюків на тодішній вулиці Маяковського телефон з’явився аж у 80-і роки, а про мобільний зв’язок ніхто ще не знав.
Жан знав усіх, і його знали всі. Коли я прийшла працювати на обласне радіо, багато разів у мене запитували: “А як там Жан Макаренко?”. На початках я не знала його, бо він тоді перейшов працювати перекладачем у всесоюзне бюро комсомольського туризму “Спутник”. Але, видно, щось пішло не так, і він повернувся в Чернівці й почав працювати знову в облтелерадіокомітеті, але вже на радіо, бо “трохи” змінилась зачіска, й він не бажав виходити в ефір.
Саме в той час ми працювали в одній редакції. Жан був дивовижний: він допомагав, він не заважав. Нас було 4 жінки й він один чоловік. І він дбав про нас: заварював чай, приносив солодощі… Коли в мене захворіла моя маленька донечка, Жан допоміг мені бути з нею поряд у лікарні (в ті часи дитину, якій уже виповнився рік, клали в лікарню без мами).
У 1977 році Жан нарешті одружився. Дружина його була з Болгарії, там працювала на телебаченні. І вся наша редакція була на його весіллі. Славне весілля у дворі 74 будинку вулиці Руської.
Жан був поліглот. Він володів кількома слов’янськими мовами й угорською. З угорської переклав один з романів відомої письменниці Магди Сабо.
Якийсь час викладав в університеті. А потім знову – на радіо. Коли Леонід Каденюк готувався у США до польоту в космос, Жан настільки перейнявся важливістю цієї події для Буковини, що за власний кошт дзвонив у Штати й брав інтерв’ю у космонавта.
Пам’ятаю Тебе, Жанку!
Парасковія Нечаєва
