Хтось зауважив, що Буковина дає найбільше естрадних талантів на метр квадратний української землі. Не знаю. Навіть якщо це так, то ті таланти абсолютно різної проби, ваги і блиску.
Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Павло Дворський, Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Роман Копов, Катерина Бужинська, Ані Лорак… і це лиш ті, що на слуху найбільше. Справді, є з кого брати приклад. Інша річ – ЩО брати за приклад…
Так трапилось, що на моїх очах росла і мужніла одна чернівецька дівчинка. Мало не з дитячого садка її татусь з мамусею взялися переливати золото з бензинового бізнесу в розвиток золотого голосу.
І справа пішла!
Минали роки, дівчинка стала чарівною дівчиною, панянкою, вона стала впізнаваною на українській естраді. Можливо не стільки непересічним виконавським голосом, скільки інформаційними канонадами про і довкола неї.
А потім, врешті, і постало питання серйозного вибору, творчого прямування – за зразками та географією. Думаю, узагальненим лекалом чи шаблоном кар’єрної драбини на сімейному хуралі було обрано зіркову землячку з її шлягером на віки – «Хуто-хуторянка».
Тепер можна упевнено визнати – не промахнулись!!!
Майже по 20 роках копіткої праці талант, немов зело крізь товщу асфальту, таки пробив собі шлях до сонця і визнання!
З Росії щойно надійшло радісне для шанувальників і вбивче для заздрісників повідомлення — екс-українська співачка Аліна Гросу здобула престижну премію «Експеримент року» від глянцевого журналу «Melon Rich».
Пісня, з якою вона перемогла, називається — «Хочу я баса».
Читати і співати цю гру літер треба швидко, без пауз поміж слів і — обов’язково — ковтаючи «пробєли».
Я наважився і прослухав сю шлягерову пісню.
Це – щось!!! Це, я вам скажу, не якась «Хуторянка».
Та воно й не дивно.
Учні і послідовники завжди ідуть далі своїх учителів. Софія Михайлівна Ротару тепер, мабуть, розгублено читає про Аліну Гросу в глянцевому журналі «Melon Rich», згадує літа молодії і лиш нервового гризе нігті…
Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
