Культура

Помер Валерій Громцев

«Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене. Він більше сюди не повернеться. Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо…»
У Хайфі (Ізраїль) помер Валерій Громцев (16 лютого 1949 — 7 вересня 2020) — один із піонерів української естради, основоположник цього улюбленого мільйонами пісенного жанру.

Йому пощастило стати творчим побратимом і соратником Володимира Івасюка, який був не лише учасником ВІА «Карпати» під керуванням Громцева, а й співавтором (точніше, автором вірша) їхнього нев’янучого шлягера «Залишені квіти» (Софія Ротару переробила її на жіночий манер і перейменувала пісню на «Жовтий лист»).

Менше тижня не пощастило дожити талановитому буковинцеві до 50-ліття легендарної «Червоної рути». В ювілейний день 13 вересня звучатиме вона у різних країнах світу, як і тоді, у 1970-му, в незабутньому прем’єрному виконанні 21-літнього Володі Івасюка і такої ж юної Лялі Кузнєцової. І лише одиниці знають, що в тому записові звучить голос і Валерія Громцева, який підказував, підправляв і допомагав Володі у написанні «Червоної рути» і «Водограю».

З кінця 1960–их Громцев подружився з Софією Ротару (разом навчалися в Чернівецькому музучилищі) і Левком Дутковським (засновником ВІА «Смерічка», вчителем і наставником Василя Зінкевича і Назарія Яремчука; зроблене в рідній естраді Левком Дутківським Валерій Павлович оцінював як подвиг).

З 1974 року Валерій Громцев очолював ВІА «Товтри» Хмельницької обласної філармонії (туди як вокалісту запросив Лідію Ротару), а з 1975 — ВІА «Світязь» Волинської обласної філармонії. Завдяки його наполегливій творчій праці в кінці 1970–их років «Світязь» справедливо визнавали найпопулярнішим ВІА в Україні (солістом ансамблю був Василь Зінкевич).

Та після смерті Володимира Івасюка, у 1979 році, Громцев залишив Захід України, перебрався до Криму, а згодом 1999-го узагалі переїхав на постійне місце проживання в Ізраїль.

Жилося йому з дружиною Людмилою і донькою Ілоною непогано, але молодість, пісня, творче бажання приносити народові радість залишилися вічною тугою…

І все ж в історії української естрадної пісні він назавжди залишиться самобутнім композитором, унікальним музикантом і завбачливим натхненником та керівником багатьох українських вокально–інструментальних ансамблів.

Михайло Маслій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.