Ну, це ж реально молодець: Шмигаль двічі був на заходах по Голодомору в Києві, а вже наступного дня відвідав католицький цвинтар у Стамбулі та вшанував память українського журналіста , який у розпал геноциду 1933 року видав турецькою мовою публіцистичний бестселер – «Справжнє обличчя Росії».
Йдеться про Володимира Мурського, українського дипломата в Туреччині доби Кемаля.
Імовірно він став однією із жертв у довгій вервечці злочинів московських спецслужб. Адже зарано та якось дуже підозріло помер він в одній з небагатьох країн світу, яка до 1930-их років не визнавала анексію УНР.
Надгробок Мурського розшукали в Туреччині тамтешні кримські татари. Знайшли за тризубом на обеліску. Всього за 2 роки надгробок повністю оновили, та так, що сюди не встидно було привести цілого Шмигаля.
Мурський звичайно не Бандера, але чоловік достойний і знаменитий. Спасибі, шо вшанували.
Ростислав Мартинюк
