Про зникнення Івасюка я дізналася у Львові від народної артистки, лауреата Національної премії імені Т.Г. Шевченка Ольги Басистюк. Я саме приїхала до співачки, аби зробити з нею інтерв’ю. Ольга Іванівна мала зустрітися з Володею з приводу виконання його нового твору, романсу, але зустріч так і не відбулася. Він зник і на момент мого приїзду його вже шукали добу…
Потім між датою зникнення та датою смерті Івасюка були загадкові три тижні. Офіційно пошукова операція тривала два тижні – з 27 квітня до 11 травня, хоча він зник 24 квітня, після чого справу по факту смерті композитора Володимира Івасюка було закрито. Попри те, що до того часу слідів зниклого композитора виявлено так і не було.
Лише через тиждень, після закриття справи, 18 травня випадкові солдати знайшли тіло Івасюка у Брюховецькому лісі. Під деревом лежала порожня сумка Володі, у якій були музичні партитури, у кишені залишалися гроші, на руці годинник…
Офіційна версія смерті – самогубство. Із двома версіями мотиву: нещасливе кохання або суїцидальна 
схильність. Втім рідні, друзі і шанувальники творчості Івасюка не мали сумніву, що композитора вбили кагебісти…
Про останню розмову із Володею у той день тодішній декан історико-теоретичного факультету Львівської консерваторії Володимир Заранський розповідав наступне: «В той день ми з ним зустрілися на третьому поверсі (Львівської консерваторії) біля сходів, де є запасний хід. Ми привідкрили віконце, запалили по цигарці і я сказав йому: «Володю, наближається сесія, які в тебе плани, чи будуть якісь поїздки, гастролі? Він часто бував і в Останкино, і на телебаченні, і в студіях звукозапису… Я кажу, чи будуть виступи, щоб ми склали індивідуальний план сесії, в нас передбачалсь така форма. Він каже, офіційно так, «ні, Володимире Івановичу, в мене всі питання вирішені, я тепер займаюся сесією, готую композиторські роботи до сесії».
Ми з ним попалили, попрощались. Я їхав на телестудію, а він повертається в аудиторію, бо перерва була 15 хвилин… Друга пара закінчувалась в 11:45, в 12 починалася наступна. Після цієї розмови, я вийшов. Біля нашого головного входу стояла моя машина. Впритул до моєї машини стояв «Москвич». Підходить до мене чоловік 32-35 років. І питає: чи є Івасюк на заняттях. Я грішною справою подумав, що мене перевіряють, чи я його з пропусками не покриваю, адже я призначив йому тоді ще стипендію, тоді було з тим строго… На що я ствердно відповів: «Так, він все відвідує». «А де заняття?», – питає. Заняття було на третьому поверсі, кажу гляньте собі в розклад…
Я вже так потім аналізував, що машина до моєї дуже близько була припаркована. Я тоді завжди на модель машини дивився, на номер міг глянути, а того разу я не міг побачити… Я тоді заднім ходом від’їхав і поїхав на телебачення. Після цього довідуюсь, що Володимир Івасюк щез…».
Володимиру було 30 років.
Тодішня влада на довгі роки заборонила виконувати твори Івасюка, багатьох митців почали переслідувати, декого заарештували й позбавили посад та цькували. Могилу композитора тричі підпалювали вандали! Загадкова смерть митця дуже швидко обростала різними чутками. Офіційну версію про самогубство широкий загал не сприйняв.
Громадськість вважала, що то була розправа над українською інтелігенцією — усіма, хто вивищувався із загальної маси самобутнім талантом, — цілеспрямована політика злочинної влади тоталітарної держави, яка вдалася до мученицької розправи над молодим митцем, який вже на той час був символом квітучої, нескореної, вільної України…
Відтоді минули десятиліття. Але як справді помер Володимир Івасюк, ми не знаємо, бо справа про його смерть і досі не розкрита, незважаючи на те, що судмедекспертиза встановила: на момент повішання композитор уже був мертвий! Архіви справи (вбивства) ані родичам, ані працівникам Музею В.Івасюка так і не відкрили, посилаючися на гриф «таємно»…
Але головне, що пісні митця живуть. Своїм талантом він зробив їх сучасними. 1989 року «Червона рута», а згодом «Пісня буде поміж нас» стали назвами однойменних фестивалів. 1994 року Володимирові Івасюку (посмертно) присуджено Державну премію імені Тараса Шевченка. 1999 року в Чернівцях відкрили Меморіальний музей Володимира Івасюка. 1 березня 2009 року композитору присуджено звання Героя України (посмертно). 2011 року на кошти Святослава Вакарчука у Львові відкрито пам’ятник Володимирові Івасюку.
Марія Вишневська
