Телеканал «Україна» показав серіал «Сага». Дорогий серіал, проте знятий у «кращих» халтурних українських традиціях — одна антропологія Микити Козака, патріарха роду козаків чого варта! Костюми, зміна героїв, нестиковка пори року з картинкою на екрані, п’яні фріци і героїчний СМЕРШ…
А ще — повішений бандерівець, труп якого знімають товариші вночі (бандерівців зазвичай висаджували біля НКВД — попід стіною, рядочком). А героїчне совкове підпілля у Києві — як це мило! Але ж ці героїчні підпільники й зруйнували Київ, але про це — ні слова.
Познущалися творці серіалу над козаками, бо патріархом їх антропологічно є справжнісінький Іван-царєвіч, що з Рязані приїхав. Про сценарій Гнєдаш із помічницями багато писати не буду: якщо Чернівці — це Закарпаття, то Гнєдаш має писати винятково патріотичні сценарії. Головна ідея — українці служили навіть в КГБ заради родини. І цей махровий нацреалізм, замішаний на мелодрамі, що втілюється в останній сцені, де вся родина у зборі і всі щасливі.
Зрадники і зраджені, кати й жертви сидять за одним столом у кращих традиціях толерантності і навіть християнства, хоча насправді так не буває. Вже сама назва викликає запитання: або це «Українська сага», або «Сага про Козаків», або просто «Історія родини Козаків», а вийшла «Сага Х».
Брехня у цьому серіалі сусідить із правдою на рівних, а це, як відомо, дискредитує правду. Думаю, цей серіал люди дивитимуться з інтересом, бо він не тільки звичний для глядача, зроблений за російськими лекалами, але й тому, що він все-таки про нас, українців. Приємно, коли кіношні герої ходять київськими вулицями. А ще у цьому серіалі купа пристрастей, на кшталт «Санта-Барбари», але ж у нашій всього 12 серій.
Акторів багато: один персонаж змінюється протягом серіалу кілька разів, іноді й заплутатися можна. Онука колишнього кагебіста, що доскочила успіху в США, але повернулася в Україну і стала патріоткою — це просто прєлєсть! Та й кагебіст високого рангу, що звільнився із КГБ через докори сумління і любов — теж фантастичний сюжет!
Гнєдаш би в часи сталінізму жити, уявляю, що б вона тоді наваяла! Хотілося б професійнішого і не нацреалістичного кіна, але… Класне кіно немислиме без класної літератури, бо основою його є сценарій — слова, слова, слова…
Роксана Харчук
