Саудаде. Так називають цей день португальською. Про це дізналася сьогодні від Володі — він прийшов до нас попрощатися перед від’їздом до Португалії, де працює в університеті Порту. Саудаде означає такий емоційний стан людини, в якому переплелися світлий смуток, ностальгія й туга за чимось безповоротно втраченим. Як, мабуть, українське слово «бентега»…
Саудаде — це коли проминуло щось дуже дороге серцю, яке не можна повернути, як би ми не намагалися. Сумувати за чимось назавжди втраченим — природно й абсолютно нормально. За першим поцілунком, нічними розмовами, забутими відчуттями… Чисте юнацьке кохання, від якого терпло серце й перехоплювало подих. Лагідні мамині обійми й заспокійливий доторк батьківської руки. Безкінечний поцілунок під літньою зливою в Карпатах і букет троянд в отворі поштової скриньки від незнайомця у день мого народження. Болісний займистий спалах вогню над тугим пакетом листів попри «Не нищи, збережи — які наші рядки!..» — у редакційній грубці. Розмови з людьми, яким хотілося почути від мене так багато, однак.., і які нагадують про себе колись подарованими книгами, світлинами «на довгу добру незабутню пам’ять», диханням вітру, цоканням годинника, стрілки якого — як у відомому шлягері «не повернути назад…»
Саудаде.
Володя каже: ним може бути будь-що. І кожен наш день — саудаде. І саудаде все наше життя… Саудаде (від латинського solitude) — самотність. Але позитивного меланхолійного відтінку. Яка не ятрить, а світлим спомином огортає- очищає душу.
Володя розповів: португальці пишаються своїм умінням відчувати саудаде — воно їм допомагає творити, мислити, відчувати, жити і йти життям далі. Часто в мережах юнак ділився записами своїх виступів під гітару. З виконанням португальською пісень у стилі фаду (від латинського fatum), який «породив» саудаде. У цих піснях дивовижно поєднуються світла печаль і любовна туга.
Амалія Родрігеш (популярна португальська співачка минулого століття) — королева фаду. Ось про що одна з найпопулярніших її пісень — «Самотність»: «Потрясіння, опісля — самотність, блаженна спокуса, відтак розчарування. Дарунок небес і пошук спокою за завісою сліз. Не знаю, чи оплакую гріх, чи, тремтячи, благаю небеса про взаємність. Безрадісна любов, любов того, хто зрадив моє кохання. Та собі я не зраджу. Через мене ніхто вже не перерве свого шляху».
Саудаде відзначають також у Бразилії, де працював Володимир Ткач (і де написав книгу «Хімія в бразильському стилі», яку я редагувала). Може, і нам святкувати День саудаде? Тужити й журитися ми вміємо: в українському словнику стільки синонімів до слова «журба»… Але саме сьогодні, у День Саудаде, наші смуток і журба мають бути світлими. І бентежними…
Олена Чайка
