Культура

Смерть назирці ходила за Холодним

30 липня виповнилось 80 років від дня народження ВЕЛИКОГО ПОЕТА УКРАЇНИ – МИКОЛИ ХОЛОДНОГО. Пам’ятаймо!

… Говорить Іван Дзюба: «Коли надійшла вістка про смерть Миколи Холодного і перед очима постав його образ, пригадався Миколин давній поетичний пасаж…

Хочеться кінчик ножа покохати
Серцем, яке замучив.
Смерте, завітай до моєї хати,
Я за тобою скучив.

Це вірш 1970-го року. Поетові йшов 31-й. Смерть відгукнулася 2006-го. У неї своя гра, але складається враження, що вона ніколи далеко від поета не відходила…».

А ось сам Микола Холодний.

Заповіт «Exesi monumentum…»

Звела б горілка мене в гріб,
Неначе зайвий шмат утилю,
Замість хреста півлітру ви б
Мені вкопали на могилу.
Щоб веселіше я варився
В смолі з братами по перу.
ТА ЩЕ Я, ЩЕ НЕ НАРОДИВСЯ —
Я НАРОДЖУСЬ, КОЛИ ПОМРУ.
Я той, що в шахи грав ногами
І рідну матір народив.
Ділився хлібом з ворогами,
Як друзів Бог відгородив.
Мені язик затисли в двері,
Та не покинув я співати.
Хоч на таємній хтось вечері
Мене з вас має цілувати.
Простіть як брав фальшиву нотку
На каламутній хвилі «охів».
Не надриваю більше глотку
У дружнім хорі скоморохів.
Після московської науки
Тікали ми до канадійців,
Щоб нас Колумбові онуки
Відкрили в джунглях, як індійців.
Мій дід шукав якісь підкови.
А я, вогню набравши в рот,
Лечу один у літакові,
З якого вистрибнув пілот.

1968 р.

Знімок біля Тараса — початком 1990-их.
Я запросив з київського поетичного фестивалю «Золотий гомін» Миколу Холодного та професора з канадського Едмонтона, поета Яра Славутича на виступи до Вінниці…

Михайло Каменюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.