Живемо не лише в прекрасному, але й небезпечному світі. Масова свідомість постійно сахається від бачення “прекрасного” до усвідомлення “небезпечного”. Рекламну паузу тривалістю у 33 роки європейці сприйняли за Новий прекрасний світ. Світ, в якому і вівці цілі і вовки, нагодовані синтетичним протеїном, ситі. А питання безпеки вирішене назавжди. Проте рекламні паузи обовʼязково закінчуються. Наступають будні кінохроніки.
Під вічним гаслом “безпека понад усе” росія вторглася у сусідню державу і розгорнула небачену за останні 80 років європейську війну. І Трамп, і його виборці розуміють почуття росіян і причини, з яких Путін напав і веде варварську війну – БЕЗПЕКА. Вступ України до НАТО може утворити постійну загрозу росії. Поведінка Трампа, його територіальні претензії до сусідів лише укріплюють у звичайних громадян росії їхню віру у правоту Путіна. Їх вже навіть переконали, що Україна і НАТО напали у 2022 році на росію.
Страх – перевіренений і ефективний інструмент для маніпуляції масовою свідомістю. У США це ще попереду. Услід за Ілоном Маском Фейсбук та Інстаграм знімають будь-який контроль за контентом. Невдовзі розпочнеться накачування американців страхом перед Китаєм і можливо росією.
Путін показав трампістам, що це чудово працює всередині країни і не зустрічає ефективного спротиву зовні. Дехто вважає, що Трамп – Путін – Сі Цзіньпінь вже таємно домовилися про поділ світу.
Ні, до цього ще далеко. На руїнах міжнародного права ВЕЛИКІ, користуючись моментом, будуть прибирати до рук малих. Ціль? Ні, це не зміцнення безпеки. Це зміцнення позицій у своїй країні, переведення її у передвоєнний стан і встановлення авторитарної диктатури. Саме це. Поглинання США Гренландії чи Канади не зробить позиції США сильнішими у сфері безпеки. Але викличе фурор і обожнювання значною частиною американців Трампа і трампістів.
Політично й ідеологічно Путін і Трамп тягнуть нас навіть не до 1939 року, а до початку 19. Ми повертаємось до ідеології, яку краще всіх сформулював у своїй “Філософії історії” німецький філософ Гегель: “Нації, які у своїй сутності не є суверенними, приречені на підкорення іншими; вони не є суб’єктами всесвітньої історії”.
Чи є сили, здатні зупинити світ від сповзання до “велікодержавія” або, як сказав президент Франції Макрон, врятувати світ від створення “Нового реакційного інтернаціоналу”? Якщо і є, то вони досі сплять.
Віктор Лешик
