… Ця книга про природу. Таких тепер майже не пишуть… Чому ми з покійним Петром Сорокою взялися за це? Може тому, що душі були споріднені та прізвища схожі – хто зна?
Свого часу обмінялися книгами, потоваришували, часом телефонували один одному.
Петро мав ТАЛАНТ неоцінений — мов перлина на морському дні. Міг мати наклади десятками тисяч, але «гутенбержив» (займався самвидавом).
Мені це не дивно.
Але прикро. За Україну. «Те, що маєм, не цінуєм, а згубивши, плачем».
Знайдіть цю книгу, якщо зможете.
Раритет. І з подивом відкриєте для себе музику Петрового слова — справжню симфонію, без жодного перебільшення!
Володимир Ворона
