Усі ці хитрі способи знімати фільми і мультфільми «і вашим, і нашим» дуже яскраво проявилися у «Сторожовій заставі». Від захоплюючого роману Володимира Рутківського там залишилися ріжки і ніжки. Не знаю, хто з істориків їх консультував, але зробити з половців страшних монголоїдів – це дуже сміливо.
Особливо, якщо згадати, що описували їх все ж таки як європеоїдних, дівчата-половчанки славилися вродою, на них охоче одружувалися і князі, і бояри.
Мабуть, політкоректні фільмарі вирішили татар не зачіпати. То могли замінити їх печенігами, а не половцями.
Фільм не має жодної прив’язки до України.
Хоча це було доволі просто зробити – оздобити тризубами панцири чи щити, сучасним школярам почепити синьо-жовті стрічки на наплічники. Та що там казати: фільм і знімався російською, а лише дублювався українською.
Відповідно і проскакують такі фрази, як «веди жінок та дітей до дідового підпілля», де вгадується російське «подполье» – себто погріб, льох.
Юрій Винничук
