Ой, там у лісі на… фейсбуці з’явився якісний, просто таки еталонний запис пісні «Ой ти, Галю», наспіваний світлої пам’яті бандуристом-патріархом Василем Литвином. Не розумію, що подвигнуло такого авторитетного співака записати такий безнадійний кіч.
Мабуть, був певний, що належна манера подачі пісні зробить з г…на цукерку, а може піддався на вмовляння патріотично настроєних реставраторів козацької слави?
Вийшов класичний солоденький совок із класичною совковою мораллю-повчанням… і з повним ігноруванням законів древнього баладного жанру. Про мелодію я мовчу, бо тут єдиним аргументом може бути тільки широка обізнаність з тим, що називається українським мелосом (це теж закони, закони побудови українських мелодій).
Інакше кажучи, серйозна розмова можлива тільки з людьми, які знають, добре знають хоча б кілька сотень справжніх народних пісень, відрізняють їх від потворної продукції бурхливого сьогодення… словом, мають гарний смак.
«Ой ти, Галю» виросла з сюжету древніх балад про нерозважливу дівчину, але, оскільки створена вона вже в ХХ столітті, то представляє собою огидний гібрид мелодії московського «карапєта» з примітивним «общєдоступним» варіантом баладного тексту.
До того ж, починаючи з часів «незалежності», численні «знавці» фольклору кинулись цей текст удосконалювати, головним чином заради возвеличення козаків і знеславлення «хозарів».
Цю безграмотну продукцію давно споєних залишків українського козацтва охоче поширюють різні ансамблі пєсні і пляшкі (навіть під личиною українських музик) і так само їх охоче хаває беззахисний неосвічений піпл.
Будь ласка, не довіряйте нікому!
Навіть Василю Литвину! Розберіться, почитайте передусім, що таке БАЛАДА і що таке УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ. А краще не чіпайте цю тему, бо робите лихо, як безграмотний п’яний хірург.
Василь Триліс
