Учора виліз зі своєї берлоги до центру. Задля меркантильного інтересу: зняти бабло з картки.
Знімаю.
Тут підходить незнайомець, займає чергу за мною, придивляється і каже:
— О! А це ви?
А я незворушно відповідаю, як уже не раз відповідав:
— Ні, не я.
Бо скромність — це моя найкраща риса.
Відходячи, чую:
— Шкода. Бо я вас читаю.
І що він мав на увазі? То ж був не я!
А от від завтра я тусую на Арсеналі. І там скільки завгодно можете мене питати: «Це ви?», а я скромно відповім, потупивши очі:
— Можливо. А з якою метою запитуєте?
Юрій Винничук
