Культура

У сутінках — суха зимова проза…

Тут все по-справжньому.
І цей січневий сплін,
і клапоть прямокутної блакиті,
і чорних ліній телеграфні ниті,
шпилястих сосон
кругови́й заслін.

Воно живе в промінні і вітрах,
в чеканні птиць,
в застиглості і русі,
в червоних пензлях ген на виднокрузі,
в торішніх яблуках
і темних димарях.
Усе насправді.
Грифелем на сніг
лягає в сутінках суха зимова проза,
рудий собака здоганяє воза,
відтінків обмаль –
і слова прості.

Все наяву.
Ялини зняли стрій
вогнистих куль, рясної позолоти,
оголені
плоти і живоплоти
насправді ждуть
передвесняних
мрій.

Наталія Ковалик
Художник Іван Марчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.