Ячать хлипкі,
Хрипкі скрипки
Листопада…
Їх тужний хлип
У серця глиб
Просто пада.
Від їх плачу
Я весь тремчу
І ридаю,
Як дні ясні,
Немов у сні,
Пригадаю.
Кудись іду
У даль бліду,
З гір в долину,
Мов жовклий лист
Під вітер свист —
В безвість лину.
(переклав Микола Лукаш)
Перше книжкове видання віршів Верлена (1844-1896) українською мовою вийшло 1968 року у серії «Перлини світової лірики». Серед перекладачів Максим Рильський, Григорій Кочур, Микола Лукаш. Найближчий до верленової музикальности слова Рильський, і дуже шкода, що всіх перекладів Рильського 6, причому один вірш («Пісня невинних» подана у двох редакціях перекладача). А перший переклад Верлена українською здійснив Павло Грабовський 1897 року («Осіння пісня»). Отож, маємо 125 років з часу входження віршів поета в український світ.
А найяскравіша і найконтрасніша водночас характеристика й оцінка Верлена є у Щоденниках Жуля Ренана (1864-1910), фрагменти яких наводжу:
«Страшний Верлен: похмурий Сократ і брудний Діоген; суміш собаки і гієни» (9 березня 1892); «Він подібний на бога, який спився. Від Верлена не залишилось нічого, окрім нашого культу 
Верлена» (9 березня 1892);
«Расін на столі Верлена.
— Якось вранці, — розповідає Швоб (Марсель Швоб, 1867-1905, французький письменник і перекладач) — я зайшов до Верлена, в підозрілий готель, не буду вам його описувати. Відкриваю двері. Дерев’яне ліжко із залізною спинкою. Залізний нічний горщик, до країв повний, сморід. Верлен лежить на ліжку. (…). На нічному столику лежала книжка: це був Расін» (20 липня 1892).
І завершальний штрих, який є ключовим у ставленні Ренана до Верлена, і, ширше, у ставленні читацької авдиторії до талановитого поета взагалі: «(…) у Верлена геніяльність божества і серце свині… Але я, скромний читач в юрбі, я знаю тільки безсмертного поета. Любити його — для мене щастя. Мій обов’язок простити йому те зло, що його спричинив инчим» (1896. Серпень).
Ще є антологія українських перекладів віршів Верлена «Романси без слів», упорядкована О.Крушинською і видана 2011, на жаль, не маю цього видання. Про вплив Верлена на українську лірику зайве говорити. «Музика — над усі закони», — все инче — література. Цей закон, відкритий Верленом, залишається стратегічним…
Євген Баран
