Дорогий вербовий народе мій, Христос воскрес. Віра у воскресіння Спасителя — той наріжний камінь, на якому притомне людство будує свою радість буття. Помножене на тисячолітню традицію української нації се свято творить справжній Великдень. Оден дурень питає у соціальній мережі: де у Біблії мовлено про свячення ковбаси та галунок?!
Дурню ти один, хочеться мовити, опріч Біблії є ще незглибима книга буття українського 
народу: казки, легенди, пісні. Там лиш одне яйце-райце чого варте!
Ісус дав нам декалог людяности на противагу декалогу захланности та шмокогордині. Плюс одинадцяту заповідь НЕ БІЙСЯ! Він скасував своєю жертовною СМЕРТЮ на хресті смерть вічну та смерть душі. Полишив чинною смерть рам’я, же го душа використовуєте як уберю.
Воскресіння — се велична метафора торжества життя.
Пам’ятаймо: нема холоду. Холод — се відсутність тепла. Нема темряви. Темрява — се відсутність світла. Нема зла. Зло — се відсутність Бога.
Отже, вербовий народе мій, через тисячолистя віків ти несеш тепло та світло, а постійна присутність Бога творить тебе НАРОДОМ МОЛИТВИ.
Ще раз ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Роман Кухарук
