Де б ти не був — ти Дома.
Більше крутися. Камінь, що котиться, мохом не поростає.
Що добре, а що погано — нехай підказує серце, а не людський поговір.
Не переймайся тим, хто що думає і каже про тебе. Будь сам собі суддею в чистоті і гідності. У всьому новому, навіть у біді, шукай щось корисне і повчальне для себе. І знайдеш.
Навчися бачити довкола все живе і радіти йому — бадилині, дереву, птиці, тварині, землі, небові.
Сонце сходить і заходить — для тебе.
Дослухайся свого серця і тобі відкриється те, для чого тебе «покликано», в чому міра твого Призначення.
Те, що тобі належне, само дасться.
Лише навчися смиренно чекати. Не нарікай на нужду, нещастя і невдачі. Це твої найкращі вчителі.
Ніколи не бійся починати і вивчати нове діло — і обновишся сам. Не проси мале. Проси велике. І матимеш понад мале.
Завжди йди вперед.
Пам’ятай, що ти повсякчас у дорозі. Будь — як вода. Нема перепон — вона тече. Гребля — вона зупинилася.
Не переробляйся.
Після кількох днів важкої роботи — перепочинок. Поки живеш — ти на волі. Через поле смиренності прийдеш до тихої води.
Знаходь час для мовчання.
Радься з Ангелом-Охоронцем. Відкрий серце Духові.
Від карпатського мудреця Андрія Ворона
Мирослав Дочинець,
із книги «Многії літа. Благії літа»
