3 лютого 2009 року завершився земний шлях одного з найвідоміших українських письменників, лауреата Державної премії СРСР, лауреата Шевченківської премії та багатьох інших премій і нагород, Героя України – Павла Загребельного. «Але живі борються! Ні голод, ні нещастя, ні сама смерть не об’єднують людей. Об’єднує їх боротьба. Тільки в ній порятунок для людини. Тільки в ній здобувається найголовніше – воля, свобода!», — Павло Загребельний.
«Павло Загребельний з тих, які народжуються раз на століття», — сказав про колегу видатний письменник Анатолій Дімаров.
Все найцікавіше з життя Павло Загребельний записував у своєму щоденнику. Але прочитати його поки що 
не можемо. Це станеться через 20 років по смерті автора – у 2029 р. Таким було рішення його і дружини Елли.
Він народився на Полтавщині в бідній родині. Почав читати в чотири роки і до 1 класу подужав мало не половину всієї шкільної програми. Брав участь у Другій світовій війні, був поранений, два з половиною роки перебував у полоні, про який говорив: «Там я бачив страшніше, ніж події 1933 року, хоч голод зачепив мене дуже сильно: я помирав, і всі наші сусіди вимерли. Голод – один урок життя, концтабір – наступний. Я побачив справжню ціну людині, побачив людську велич і людську ницість. Зрозумів – де суєта, а де справжні цінності».
«Коли я студентом читав поему Данте, його пекло здалося мені таким… несправжнім!», – написав Павло Загребельний.
Закінчив у 1951 р. Дніпропетровський університет, займався журналістською роботою. Друкуватися почав з 1949-го. Мав славу одного з найерудованіших письменників свого часу і ще за життя став класиком. Його книжки видавалися мільйонними накладами і користувалися неймовірним успіхом.
«Павло Загребельний завжди притягував до себе, як непрочитана цікава книга, в котрій так багато несподіваних поворотів і сенсаційної інформації», – Михайло Слабошпицький.
Він один з тих, чия творчість залишається актуальною завжди. Твори Павла Загребельного читали різні покоління, читатимуть і майбутні. Понад сорок років працював в українській прозі. Основний його жанр — роман (створив їх близько 40), хоча в його доробку є і новели, і оповідання, і повісті.
Павло Загребельний очолював Спілку письменників України й був усунутий з посади колегами — за 
“націоналізм”. Від середини вісімдесятих оселився на дачі й зосередився на творчості. Був надзвичайно працьовитим і працездатним навіть в старшому віці.
«Він працював скажено. Не раз я поруч з ним працював в Ірпені, в Будинку творчості. Зайдеш до Павла: сидить, гострі коліна майже до підборіддя, друкарська машинка “Колібрі” – і шпарить, і шпарить, і шпарить. У нього була скажена пам’ять, він знав усі енциклопедії. Що його не спитаєш — усе знає», — розповідав про нього Анатолій Дімаров.
«Письменник владі руки не подає. Це вона йому подає, коли має розум. Мій вік, усе моє життя, моє страждання дають мені право дистанціюватися і від влади, і від усього сущого», – Павло Загребельний.
«А що таке старість? Може, її немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, а в інших – незаймані до високих літ», — роздумував Павло Архипович.
Модерна Україна
підготовлено за матеріалами з відкритих джерел
