З Остапом Дроздовим я познайомилися без малого рік тому, на одній милій імпрезі, куди мене запросили модератором, а його — одним зі спікерів.
Коли він почав говорити, запало гробове мовчання.
Аудиторія милого провінційного галицького містечка не була готова до тієї некрасивої, загрозливої і безутішної правди, яку озвучував він.
Спершу я обурилась, бо люди не були готові аж до такої жорсткої риторики. А потім зрозуміла — людей небхідно виштовхувати з їхньої зони комфорту, обставленої, немов старими меблями, стереотипами на кшталт «народ-звитяжець», «наша славна історія», «ми – європейці» ets.
Бо чим скоріше ми усвідомимо, що це — всього-навсього наші намріяні химери, а дійсність — абсолютно інша, поки ми не «обнулимося», як каже Остап, поки не почнемо діяти самостійно — якісно, ефективно і рішуче — ця країна буде лишатися, знову ж таки за визначенням Дроздова, експериментальною територією.
Читайте, словом. Думайте!
І виходьте, нарешт, зі своєї зони комфорту.
Галя Плачинда
