Всі кажуть: Портников розгромив (відшмагав, розчавив, знищив…) Латиніну. Ну, розгромив… Але, при цьому він був максимально до неї коректний. Жодного разу не вжив нейтрально-коректної форми «Юлія», а весь час тепле, фамільярне «Юля», ще й додав подробицю, що добре знав її маму. І вона до нього ставилася надкоректно – кілька разів подякувала, що зголосився на цей ефір.
Вони обоє круті журналісти, тільки круті по-різному. Портников – інтелектуал, людина гострого єврейського розуму, хвацької пам’яті і з гігантською експертизою в голові, яку він назбирував більш як 30 років. І він мононаправлений журналіст – лише політика і політична історія.
Латиніна феноменальна в іншому. Вона може підняти будь-яку тему – від корупції в Міжнародному олімпійському комітеті і глобального потепління до нестачі снарядів на фронті і добудови другої гілки Суецького каналу. В неї хороша оперативна пам’ять, вона ефективно і у великих об’ємах опрацьовує матеріали з конкретної теми, опитує якусь кількість експертів, робить в голові швидкий усний реферат з усього і видає його в ефір з такими емоціями, як наче вона все життя вивчала цю конкретну тему і лише її. Робота Латиніної – це такий собі журналістський театр одного актора. Цікавий художній жанр.
Але, чому вона полізла у цю пастку – пікіруватися з Портниковим на його «суверенній території» — в політиці? Ну, гаразд – полізла, не розрахувала сили, буває. Але чому вчасно не відчула небезпеку і не з’їхала з «базару»? Чому дозволила собі «блєдно виглядєть»? Є маса прийомів втримати обличчя в таких ситуаціях. Один з них – перейти на сторону опонента. Щось типу: «Дякую, Віталію, що доповнюєте мою думку».
Взагалі цей ефір можна порівняти з музичним батлом, коли двоє змагаються у вправності виконання. Але один – це феноменальний музикант, який освоїв гру на 30 різних інструментах, а другий – піаніст, професійний акомпаніатор. Його пальці по 12 годин на добу масажують клавіши роялю і жодного разу не торкалися струн, барабанних паличок, кнопок саксофону, а губи не знають смак мундштука. Цей другий – то Портников.
І ще раз задаюся питанням: навіщо Латиніна сіла з ним поруч за рояль? І чому Фейгін весь час був такий знервований, наче на межі непритомності, і тільки й міг час від часу вичавлювати з себе: «Нас дивляться вже …надцять тисяч, ставте лайки»?
Вадим Петрасюк
P.S.
Андруховича зацькували за Шишкіна, Куркова — за Машу Гессен, а Портникова за Латиніну — ні! Бл*дь, подвійні стандарти! Одним можна з хорошими русскими, ішим — зась.
По-перше, глобально нічого не помінялося. Пасажири маршруток та інші категорії наших співгромадян і не знали про існування Латиніної. Не кажучи вже про якогось, прости, Господи, Шишкіна. Тому радіє вербальній перемозі Портникова порівняно небагато наших людей. Причому лише однодумці Портникова, які з різних причин не так підковані в риториці.
І ось частина цих прекрасних людей «плутають береги». Брати участь у одному міжнародному фестивалі з русскими, бути з ними на одній сцені — це як с*ать на одному гектарі. Тобто, треба категорично відмовлятися. Або погодитись, а потім на тому заході послати на*уй і гордо піти.
Розмова онлайн — трошки інший випадок. Це не формат міжнародного фестивалю із якимось там статусом, класом, публікою. Це все одно, що поговорити по телефону і аргументовано послать, а розмову записать. Тому нема подвійних стандартів. Від заходів за участю русских нам далі треба публічно відмовлятися. Вони дуже, дуже, дуже, дуже на це ображаються. Ображений — слабкий. Тому мене образити неможливо.
Андрій Кокотюха
