Дехто запитує про моє бачення ситуації в Казахстані, а сьогодні прийшла цікава новина… Утім, про неї пізніше. Зізнаюсь, знавець Казахстану з мене такий собі. Тому не вдаватиму «експерта», а орієнтуватимусь на те, що повідомляють свідки та люди обізнані. Попри сучасний фасад, Казахстан досі керується складними територіальними та племінними стосунками — хто не чув нині про Старший, Середній та Молодший жузи?
Зізнаюсь, спершу вважав, буцім за «революцією» у Казахстані стримлять роги одного відомого «всехпереігриватєля». Проте, здається, помилявся. Ніякої «революції» у Казахстані в тому сенсі, як ми, українці, її розуміємо, нема. Є війна за владу всередині Старшого жузу (не вникатимемо у складну ієрархію племен та родів в цьому об’єднанні).
Схоже, нинішній президент Казахстану Токаєв, дочекавшись, коли старий Назарбаєв ослабне, здійснив внутрішній переворот, відсторонивши його клан від влади. Але щось пішло не так. Бо є ще племінники Назарбаєва, які контролювали силові структури. Найцікавіше те, що Токаєв, як кажуть, орієнтований прозахідно, а його противники близькі до радикального ісламізму й орієнтуються відповідно. Це не означає, що перший є ангелом, а племінники — демонами, усі там «гарні». Проте ці розбіжності лише додають перцю у битві за владу, яку клан Назарбаєва просто так віддавати не хоче.
Підтримка клану Назарбаєва — це гірські та передгірські сільські райони. Тут найбільш ісламізоване населення, переважно сільське. Саме звідти походять міцні хлопці, яких — за офіційними повідомленнями — лише до Алмати увійшло 20 тисяч і які становлять основу сил що протистоять Токаєву.
Решта жузів, а також північні регіони країни, де багато «російськомовного» населення, участі у клановому протистоянні поки не беруть, але якщо пожежа розростатиметься — вони визначаться і далеко не усі стануть на бік Токаєва. Дехто із захопленням розповідає про те, як поліція розбігається перед протестантами й кидає спорядження та зброю. Але як стверджують люди обізнані — саме силовики передали людям племінників не лише зброю, але навіть і бронетехніку.
Виявилося, що у цій ситуації Токаєву нема на кого спертися і він змушений був закликати Путіна ввести війська. І той ввів. Навіть всупереч статуту ОДКБ, який забороняє втручатися у внутрішні справи держав-учасниць. Іронія долі в тому, що для Москви, схоже, усе це стало величезним і не дуже приємним сюрпризом. Ситуацією, яка в шахах називається цугцвангом. Токаєв не дуже зручний за своїми поглядами — освічений тиран, орієнтований на британських, голландських та данських інвесторів. Але й племінники — ще гірші через небезпеку виникнення ісламської держави, яка має з РФ кордон у шість тисяч кілометрів. Раніше Казахстан прикривав «животик» путінської імперії від ісламістів, а може сам стати небезпекою.
Таким чином, якщо в Казахстані війна кланів переросте у війну громадянську, Токаєв може стати для Кремля таким собі Наджибуллою, а Казахстан — другим Афганістаном. Грошей на зброю там вистачить.
А що Україна?
Для України все може скластися вдало. Якщо Москва там загрузне. Але то не точно й розслаблятися не можна.
Тепер обіцяна новина: щойно протестанти заявили про створення збройного угруповання «Фронт визволення Казахстану», який заявив про початок «боротьби з ОДКБ та «тиранією й брехнею влади». В мережі вже є його звернення. Поки не відомо, якою зі сторін його створено, але навряд чи тими, хто запросив російські війська. В Алмати не припиняються перестрілки. В Шимкенті натовпу роздають зброю…
Павло Бондаренко
