Почитала у Віталія Портнікова, що він нарешті зрозумів значення Ющенка для України. Одразу згадала, як Ющенко говорив про те, що українці ще не доросли до нього… Портніков правильно підсумував: Ющенко задав Україні правильний рух до пізнання власної історії, з якої випливає не тільки недовіра до Росії, а й бажання позбутися її силового поля.
Порошенко в умовах війни перетворив бажане на дійсне — Україна почала рухатися на Захід, США стали нашим стратегічним союзником, а не Росія.
Але!
Вкотре українське суспільство цього не оцінило. Зміна політичного вектора потонула у справах про корупцію. Боротьба з корупцією важлива, але вектор розвитку все ж важливіший. Саме він визначає усі реформи в Україні, а не навпаки.
Нині знову маємо нейтралітет, яким уславився Кравчук. Цей нейтралітет насправді — огидна українська хитрість, хитрість, яка ототожнюється із розумом, хоча насправді все якраз навпаки.
Портніков долучає Кравчука до президентів України, виключаючи з їхнього числа Януковича і Кучму. Кравчук навіть попри свою україномовність ніякий не перший президент незалежної України, він — президент перехідного періоду до Незалежності, символ хитро*опості, що, врешті, неодмінно зазнає краху.
Перехідний період до Незалежності у нас затягнувся, триває вже 30 років, але мусимо триматись і боротись до повної української незворотності.
P.S.
До слова, про Ющенка.
Скажу про його отруєння. Мене вражає і досі, що в українському суспільстві побутує думка, буцім Ющенко омолоджувався, і, мовляв, ніхто його не труїв. Ця жахлива брехня не витримує критики, бо Ющенко був першим у серії російських отруєнь: Литвиненко, Скрипалі, нарешті Навальний. І найогидніше, що Ігор Смешко, який не міг не бути причетним до цього отруєння, далі на “плаву”. За нього голосує купа людей. У нього і партія своя є, з назвою в кращих традиціях — “Сила і честь”, бо хіба буває кагебіст без сили і честі?!!
Роксана Харчук
