Нарешті і я переглянув фільм «Не дивися вгору». Фільм можна прекрасно застосувати як до України, так і всієї світової реальності. В окремих персонажах упізнаються ледве не всі українські «зелені» політики з їхніми сумними реаліями — корупція, безладдя, байдужість і головне — безмежна тупість.
Це все, що супроводжує сюрреалістичний сюжет фільму. Але цей сюрреалізм виправданий і демонструє наскільки суспільство та владні еліти відірвались від реальних проблем.
Загалом сюжет фільму відбувається протягом 6 місяців. Саме стільки падає комета велетенських розмірів. За 
ці 6 місяців замість згуртованості умовне суспільство демонструє розбрат, роз‘єднаніть та політичну боротьбу.
Нічого не нагадує? Це 2019 рік і сьогодення, коли ми об‘єднатись ніяк не можемо.
Якщо брати глобальну ідею, то цей фільм є яскравим прикладом як світ принципово рухається «не туди». Як моральні цінності підмінені грошима та наживою. Як гонка за славою та ефемерні цінності в соцмережах підмінили цінності реальні. Як люди, зрештою, створюють свою реальність, яка не є істинною.
Так, це нічого не змінить і не змусить більшість думати, бо більшість далі буде споживати «свати», «квартали» та інший бридотний непотріб. І, до речі, не лише в Україні. Проте давайте хоча б частина людей, пасіонарна меншість, задумається і об‘єднається заради мети.
Андрій Смолій
